6

       Йшла одинадцята весна, відколи Радик покинув рідну хатину і почав свій рух у самостійному житі. Це була його остання весна хоча він ще цього не знав. Він ще молодий, красивий, на піку слави і можливостей. Робота лише починається в цей час. Він мріяв ще про багато ролей, зйомок, коментарів і більшої слави. Радик свідомо підігрівав довкола себе скандали останнім часом. Це не лише збільшувало його шанси на звання справжньої зірки і робило відомим але й давало щось більше. Щось, про що ніхто і ніколи не міг догадатися. Задоволення? Ні, що більше. Бажання. Але не бажання просто як бажання. Але бажання йти далі. Колись, ще малим він заприсягнувся що робитиме все щоб стати мега популярним. І цей час настав. Він зірка. Але тепер йому все це видавалося мізерним в порівнянні з тим, що можна отримати від життя. І справді. Він брав від життя все що міг. Відколи покинув рідний дім, Радик дуже змінився. Не тільки фізично але й морально. Він став зовсім іншою, далекою від всього того що було раніше йому притаманне. Моральні норми, стидливість, страх кудись ніби зникли. Тепер це була особа, що не зважала нінащо. Радик навіть змінив раціон їжі. Абсолютно все що йому нагадувало дім. Але тепер він хотів знову повернутися в Україну. І не тому що хотів додому. Зовсім ні. Тільки щоб побути біла тієї, що так підкорила його ще кілька місяців тому.

      Радик зловив себе на тому, що він, всі його думки обертаються навколо Вікторії. «Невже я справді її так люблю – запитував себе – Ну і що в ній такого? А сотні інших? Чим вона краща? Не можу зрозуміти. Але хочу чомусь туди. Хоча б раз поїхати, так хочеться…. Ці телефонні  розмови… Я не можу зрозуміти, що насправді а що ні…». Його думки знову і знову линули далеко, за океан. Туди де живе любов.

    Ранок почався з приємних новин. Радик отримав запрошення на один із телеканалів для зйомки передачі. Поза тим, що він знімався зараз у фільмі все ж хлопець мав час це зробити. Він давно цього чекав. Але прийшло воно тільки щойно. Радик був задоволений. Сьогодні він цілий день мав провести на майданчику. А от завтра якраз є час. Перші промені сонця заглянули у вікно вагончика. Так, Радик вже був на зйомках майже третій місяць. Зрештою жити у вагончику тиждень нічого страшного. Навкруги дике поле, можна сказати пустка. Але тут Радик відчував себе навіть краще. Пустка була не тільки навкруг але й і у його душі. Можливо дехто думав, що розлучення з Лео було лише тимчасовим. Але для самого Радика воно стало давно непотрібною розмовою і болючим спогадом про змарнований час.

      Він просто жив чимось але чим ніхто не знав. Нову Німфу Радик тепер ховав від очей своїх друзів і співпрацівників на майданчику. Бажання доказати що він щось вартий в житі ось що привело його на це місце. Ще тоді, як вперше отримав відмову в коханні. Відтоді він лише мріяв про одне – щоб доказати, що він не нездара. Його перша кохана просто кинула його заради іншого – крутішого хлопця. Тепер Радик зрозумів, що всі ці роки він жив лише одним – образою. Образою на себе, на неї, на всіх. Образою, яка змінила його життя і котра стане для нього фатальним кінцем. Звичайна маленька річ, котра спричинила стільки болю, стільки страждання.