Глава 2

Київ. Прекрасне місто. Столиця України. Старе місто. Перше місто Радикового знайомства з вищим світом. Місто його першого смілого кроку і першої помилки. Місто, в котре він ніяк не хотів повертатися і згадувати. Місто, яке стало для нього символом зради і болю. І от ще один теплий вечір огортав це так красиве і так болюче не лише для Радика місто.

Біля вікна своєї квартири сидів Безбородко. Він давно втратив усе. І не в славі чи гроша справа. Він втратив найдороще – свою єдину дочку. Свою єдину Вероніку. А кілька років перед тим і її маму. Вона пішла від нього через його постійні зради.

І от тепер він один. Без нікого. Без нічого. Без любові. Без сенсу. Без майбутнього у серці. Він просто сидів і дивився на вулицю.

Там, за вікном їхали машини, рухались люди. Всі кудись спішили. Всі чогось метушилися. Всі когось любили. Всі когось спішили побачити. Всі рухалися вперед. І тільки він один сидів на одному місці. Вже давно. Ніяких рухів. Ніяких спроб. Ніяких кроків. Так ніби вже й не існував. Так, ніби поховав себе заживо. Все ніби стало в один раз зовсім чужим.

Байдужим поглядом він обійшов кімнату. Все як і тоді. Все стоїть на своїх місцях. Лише не має нікого щоб на це хоча б глянув. Нема навіть кому постирати пилюку з усього. От вона – плата за минуле. Але тепер уже пізно щось змінити. Все уже зроблено. І карти давно розкинуті. Нема назад ходу.

Тепер Безбородько був цілком безпорадний, як ніколи раніше. Він розумів, що потребував допомоги, підтримки. Але її не було тепер звідки чекати. Усе що мав – втратив. Дружина давно пішла від нього. Радше він її вигнав. Тепер він з болем згадував той вечір. Рівно двадцять років тому, він звинуватив свою дружину у мало не у всіх смертних гріхах і просто таки вигнав з дому. Звичайно, дитина залишилась з ним. Адже він дуже любив свою дівчинку. Свою єдину надію. «Ех Володя, Володя, що ти наробив! – в голові звучала думка. – Ти сам у всьому винен! Тепер пожинаєш плоди свого амбіціонізму, ницості і бездушності. …». А за вікном і далі рухалися люди, їхали тролейбуси, всі кудись спішили.