Віка сиділа в дома. Вона готувалася до екзаменів. Весь початок літа майже проходив для неї у книжках. Майже студентка. Майже доросла. От воно, життя. Але все ж вона не здавалася.
Від часу зустрічі з Радиком вона дала собі слово і дотримувала його. Її гріла лише одна думка. Думка про те, що скоро настане літо і її коханий Радки приїде. Як же вона хотіла побачити його нарешті. Бодай трохи, бодай лише краєчком ока. Як їй не ставало його ніжних обіймів зараз. Вікторія з сумом згадувала ті хвилини, коли вони були разом. Хвилини їхнього першого знайомства, зустрічі, поцілунки, вечори проведені разом. А на столі стояла книжка, яка повертала дівчину із кольорових спогадів і приємних мрій до сумної реальності.
Але це не заважало дівчині успішно закінчувати школу. Те, що вона була сама ще нічого не означає. Віка себе переконувала що воно того варте. Адже, її хлопець приїде і все буде добре. Він – її герой, справжній геній. Хоч може і каверзний. Але такий хороший, такий красивий.
#2085 в Любовні романи
#1011 в Сучасний любовний роман
#197 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024