1

Він подивився на дівчину, потім перевів погляд на картину, що висіла на стіні навпроти ліжка. На картині була зображена жінка. Це була Елеонора Аквітанська, мати відомого короля Річарда Левове Серце. Її молода краса вражала людей. Але чому саме вона? Що мало означати це, що у спальні висів цей портрет? Невже Радик зійшов з розуму! А може він просто шукає подібних цій витонченій красі голубої крові! Власне, останнє і було чимось подібним до правди.

Краса жінки зачаровувала, манила своїм поглядом і тягнула у даль віків. Туди, у далекі століття назад. У час містичних замків, рицарських турнірів і славетних походів. У час героїчних і трагічних сторінок історії людства. У часи іншої, відмінної від нас епохи. Епохи зради і кохання, розлуки і егоїзму, святих отців.

Радик ще раз уважно подивився на Кет. Потім він поволі провів поглядом по тілі дівчини і зупинився на очах. Її очі блищали. Вони випромінювали якусь невідому радість. Невідому йому але напевне відому тільки їй. І ця таємнича усмішка, що застигла на її устах змусила Радика ще раз поцілувати її. Але цей поцілунок був не настільки гарячим як попередні. Ні, він не був таким холодним як з іншими. Все ж дещо прохолоднішим ніж попередні. Але він не хотів на цьому зупинятися. Радик обняв дівчину і ще раз їхні уста зійшлися в поцілунку. На цей раз гарячому як розпечене залізо, пристрасному, божественному. Так, наче це був поцілунок між двома божествами а не простими смертними. Так, наче вони кохали одне одного все життя. Так, наче вони чекали тисячу років на цю мить. Ніби нічого не існувало навколо для них.

Кет обнімала його за шию, її руки ковзали по його спині доки їхні уста зливалися в шаленій пристрасті. Радик стягнув рукою ковдру і перед ним постала оголена Кет. Її красиве, молоде тіло зводило з розуму. Він торкався її губами її тіла, цілував її груди, обіймав і вони обоє тонули в пориві солодкої і грішної пристрасті.