1

Всі уже були зібралися не було одного лише Радика. Ну звичайно, він не прийде. Навіть найближчі друзі припускали, що Радик просто десь відсиджується і завис в якомусь барі.

Свято уже почалося. Серед запрошених були і Робіс Мелані, Австіно Панем, Робсен Томас, Ріта Гормен, Крістофер Хортс, Кетлін Велінса. Останні були добрими приятелями Радика. Раніше вони разом інколи зустрічалися, щоб десь відпочити. В Кетлін він навіть був в якісь мірі закоханим (якщо Радикову поведінку назвати закоханістю).

Раптом на порозі з’явився Радик. Він наче привид тихо пройшов, так що навіть ніхто не відчув його приходу.

Радик став в темному кутку. Він розгледів усіх присутні і продовжив свій прохід прямо до Люка, що стояв в компанії  Патриції (дочка мера міста), Кетлін і Роберта (співак, рок музикант).

– Привіт Люку! Не чекав мене уже! – подав руку Радик. – А я з подарунком для тебе!

– О боже! Радик! Ну чесно, не сподівався вже тебе бачити! А що це? – вказав пальцем на пакунок здивований Люк.

– Відкриєш і сам побачиш. – загадково усміхнувся Радик. – Не бійся ніхто тебе не вкусить.

– Що ж могло статися, що ти прийшов? – уїдливо спитала Леслі.

Вона саме підійшла до цієї компанії. Їхню взаємну антипатію знали давно. Вона була старша від Радика років на десять але так і не змогла нічим похвалитися. Театр, кілька ролей другого плану в кіно. І все. Вона заздрила хлопцеві. Але крім того ще й любила його діставати дурними фразами. На котрі Радик відповідав гострими словами.

– А от нема кому мене подіставати! – з усмішкою відповів хлопець. – Що, не чекала? А доречі Леслі, ти б глянула на себе в дзеркало. В тебе вся підводка потекла!

– Не може бути ! – скрикнула та і побігла шукати дзеркало.

– Класно ти її! – сказала Кетлін, котра теж не долюблювала Леслі.

– Та я нічого їй не сказав. Просто пожартував. Гарно виглядаєш! Тобі ця сукня личить.

– Дякую. Може потанцюємо?

– А чому б ні!

– Друзі, друзі я щось пропустив. – обернувся Люк. – Ви куди?

– Танцювати!

– Ніяк не розумію, і чого ти весь час ходиш в штанах. Тобі так пасує платя. – продовжував Радик уже танцюючи

Рухи Радика були легкими. Ніхто ніколи не бачив раніше щоб він так вміло танцював. Така пластика, такий ритм, такий крок. Всі були шоковані. Так, ніби перед ними був справжній, професійний танцюрист.

– Божественно! Що скажете!? – вигукнув  Роберт. – Майку, ти коли не будь бачив щось подібне? Він ще й першокласний танцюрист. От Радик!

– А ти що думав! – відізвався Майк. – Думав, він простий хлопець.

– Хлопці, а хто хоче скласти йому конкуренцію? -– звернулась Саманта. – Може ти, Стіве? Давай потанцюємо!

А музика заворожувала, втягувала в якийсь, ніби інший світ. Змушувала зриватися зі скелі спокою і падати в невідомість, забуваючи все.

– Радик, ти дуже красиво танцюєш. – промовила дівчина. – Подивись лише з якою заздрістю дивиться на нас Саманта.

– Я думав ти скажеш Люк. – засміявся хлопець. – І зрештою, не бачу цього…

– А куди ти дивишся? Ти взагалі тут?

– Тут я, тут. – засміявся він. – Дивлюсь на твоє волосся. Знаєш, це набагато краще аніж їхні пики.

– Радик ти страшний обманщик. Скільки у тебе масок всього?

– Багато моя люба, багато!

– Ти постійно усміхаєшся. А сам?

– Кетлін, я звик говорити людям те, що вони хочуть почути. А не те, що я переживаю!

– Чому? Хіба так …

– Так можна! Так треба! І так легше! – обірвав розмову Радик. – Більше того, так ніхто і ніколи тобі не наплює в душу!