Глава 7

А в той самий час через кілометри звідси, десь далеко на другому кінці світу хтось солодко ще спав. Це був Радик. Він цілими місяцями працював так ніби не встигав щось. Працював з подвійною швидкістю.

Скільки дикої енергії, скільки сили, скільки витримки крилося в ньому – цьому висохшому тридцятидинорічному чоловікові. Дехто дивувався. Дехто навіть заздрив. Але ніхто не питав: чому? А він виконував свою роботу бездоганно. Просто на всі сто.

Радик,завжди свіжий, завжди усміхнений, завжди готовий йти вперед. Ось він – геній і герой нового часу. Часу інноваційних технологій і нестримного розвитку суспільства. Часу, коли все, що було створено вчора сьогодні уже стає застарілим. Часу, коли геніальність вимірюється уже не один винаходом або гарно зіграною роллю а десятками, сотнями новинок.

Але поза всім він не відставав. Навпаки. Радик, йшов вперед наперекір усьому. Він ніби виривався звідкись. Так ніби намагався щось з себе зірвати. Іноді він зникав на цілі вихідні, на тиждень-два. А тоді повертався до роботи з новою силою.

Останні місяці він рвав, що називається, на повну. Так, ніби це був його останній фільм. Дехто замічав його пониклий вигляд після зйомок. Але він не любив про це говорити тепер. Якщо раніше розмова зав’язувалася хоч якась, то тепер це були лише короткі, уривчасті відповіді в котрих не було логіки.

На одному із телеканалів навіть вийшла коротка стрічка новин в котрих йшлося, що Радимир Воловські хворий раком причому на важкій стадії але попри це все ж не відмовляється від ролі через матеріальну скруту. Не менш цікавими були і інші чутки.

Однак, ні на одну з них Радик не відреагував жодним чином. Так, ніби це його не стосувалося. Він просто робив свою роботу.

– Радик, – звернувся Люк, – можна тебе запросити завтра на день народження?

– Чому б ні? – спокійно відповів Радик. – То мене уникають через ті реклами, які навіть не мають нічого спільного з реальністю.

– Радик, ти ж знаєш, що це не так. Просто ти …

– Так , я знаю. – відповів Радки. – Я дикий і ..

– Ні, я мав на увазі зникаєш кудись постійно. Ти прямо як супермен.

– Та перестань Люк. Я завжди доступний…

З нагоди свого дня народження Люк Кордон організовував вечірку в одному із місцевих клубів. Серед запрошених були виключно зіркові особи. Зрештою, Люк теж був зірка високого ґатунку.

Його подружка Леона Шелірс, висока, кароока блондинка, була разом з Радиком партнерами у новому фільмі. Власне вона не бажала бачити Воловскі на цій вечірці. Дехто навіть припускав чому. Свого часу Радик відмовив її домаганням. Були також інші версії її не бажання бачити Радика. Але це не мало на загал ніякого значення.