В ночі її щось ніби душило. В сні кидалася з боку на бік так, що з сусідньої кімнати прибігла Вірочка.
– Мамо, мамо що сталося? – кликала дитина. Це пробудило Тетяну. Вона вздихнула з полегшенням. Що це було?! Що їй довелося щойно пережити в ці хвилини сну.
– Нічого донечко, нічого. Все добре смоя люба! Все добре. Мені просто снився страшний сон. Іди спати.
Що це було вона не знала. Не пам’ятала. Але те, що він їй снився було безумовно. Але навіщо? Чому? Для чого?
Було дивним, що цей сон її наздогнав аж тепер. Тепер, коли вже давно все забулося. І знову ж те саме питання – чому? Так ніби щоб про себе нагадати ще раз. Але нема сенсу. Хіба він може її пам’ятати до тепер?. Він давно живе собі якось десь там собі. То чому тепер прийснився їй? І чого хотів!? Питання яке не матиме відповіді.
Тетяна розуміла, що одинадцять років їх розділяють. І хто зна де людина може бути за цей період. Тай навіть важко сказати чи людина ця може бути іще жива до тепер. Однак, сон не давав їй спокою. Дивно. Але пояснень тут годі шукати.
#2131 в Любовні романи
#1046 в Сучасний любовний роман
#214 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024