Глава 6

Перебування в мами Радика трохи нарешті розслабило. Відпочинок дався в знаки. Йому ставало трохи краще. Але іноді ще часами все поверталося. Думками він блудив космічними просторами і шукав свою зірку десь високо понад небесами.

Був уже майже обід. Радик все ще друкував від самого ранку. У нього нині був дуже гарний настрій і тому не хотів пропускати жодної хвилини, доки муза була поруч. Три години за комп’ютером. І от нарешті настав час відпочити. Радик вирішив трохи передихнути. А заразом щось перекусити.

Він пішов на кухню, зробив собі чаю і взяв кілька бутербродів. Раптом йому вдарила в голову думка передзвонити Лео. Спочатку це видалося смішною вигадкою. Але потім він вже серйозно взяв телефон і набрав номер дівчини. Ніхто довго не відповідав. Але на кінець почулося з іншого боку:

– Алло – це була вона.

– Привіт моя красуне! Як ти там? – спитав Радик.

– О, Нарешті! Це ти! Я не могла ніяк подзвонити. У тебе телефон не відповідав! Що трапилося?

– Ні все гаразд! Ти не вгадаєш де я – сміявся він.

– Ну і де ж ти пропадаєш ? – якось серйозно спитала Лео – Я, чесно кажучи, переживаю тут за тебе!

– Лі усе добре! Я полетів на кілька днів до мами!

– Що? Ти сам полетів за тисячі миль! І мені нічого не сказав! Замість того щоб відпочити! Радику ти що зглузду з’їхав?!

– Не бурчи там. Все добре! Скоро назад повернуся. Я швидше буду аніж ви! Ти як?

– Радик нам треба поговорити буде коли ти повернешся! Дуже серйозно!

– Щось трапилося? Може зараз скажеш? – насторожився хлопець – Може тебе хтось образив?

– Ні, права не в тому! Радик просто я…

– Ти що ? Лі, не тягни – розкажи мені! Ну!

– Не важно! Розкажу коли повернешся. А зараз іди відпочивай! Папа!

Така розмова насторожила Радика. Він розумів, що щось не так. Але не міг реально представити про що могла бути мова. Він перерахував у голові всі можливі варіанти. Хоча й думати було не виносимо важко.

Він не міг собі представити, що могло би бути предметом настільки важливої розмови щоб Лі аж не захотіла це озвучувати по телефону. Одна річ явно не давала спокою. Так це один із варіантів розмови. А саме – мова йшла про зраду. Але яку там зраду. Просто вона знайшла собі іншого – от і все. Але хоче сказати це йому в очі.

Лі сумнівалася чи правильно вона поступила. Думка про те, що сказане може бути по різному сприйняте Радиком змусила її змовчати. Ні, вона не хотіла розривати стосунки. Вона хотіла повідомити йому дещо інше, дещо цікавіше і набагато цікавіше. Так, вона була вагітна. І ця дитина була точно Радика.

Ставлення його до дітей було не однозначним. З однієї сторони він дуже любив маленьких діточок, грався з ними де завгодно (коли вони були десь чи в гостях чи в якомусь притулку). А з іншої – боявся мати власних дітей. Така неоднозначність була виражена рядом причин.

Зрештою, всі ми боїмося в певній мірі. Просто кожен боїться чогось іншого. У кожного з нас є свій страх. От він у Радимира був у вигляді маленьких людиноподібних істот котрих ми називаємо – діти. Дівчина сиділа. Її мучили сумніви. А може вартувало було сказати? Але ні! Навіщо? Нехай це буде для нього сюрпризом. Хоча він так ніколи і не дізнається, що Лі носить його сина.

Ще стародавні філософи ламали голови над питанням – хто є людина. Одні припускали, що це посланник богів чи їх непрямий потомок. Інші навпаки говорили, що це цілком земна, матеріальна істота. Було багато думок. І схоже кожна з них частково має щось у собі правдиве. Якщо взяти людину і розглянути її з усі сторін – то напевно наткнемось на той факт, що кожен з нас не одноразово: брехав, зраджував, обмовляв і робив ряд інших далеко не прийнятних божим синам речей. Але в кожному з нас тече якась дивна лінія розвитку. А це немає нічого спільного із тваринним світом. Отже, ми ні одне ні інше.

Радик десь підсвідомо розумів це. До певної міри він навіть погоджувався з цими твердженнями. Іноді сам дивувався із своїх вчинків. Але зараз його мучило щось інше. Так, він постійно чимось переживав, за щось боровся, в щось вкладав цілого себе. Постійні стреси робили свою справу. Починався патологічний страх. А разом з тим бажання жити.