Глава 2

Сон на новому місці не брався його. Так, тут нема теплого широкого ліжка і гарячої Лео. О, доречі щодо Лео.

Курорт був у розпалі. Відпочинок, пляжі, відрив повний – красота. Лео із компанією Радика прилетіла досить успішно. Погода була гарна. Тож вони зразу ж мало не з літака пішли на пляж відпочивати.

Її щось непокоїло. Але дівчина боялася сказати це в голос. Її непокоїла лише одна людина – Радик. В останні дні він поводився якось дивно. Перед відльотом вони попрощалися так ніби назавжди. Чому? Невже він знайшов собі іншу? А може його гризе старий неспокій? Ну було щось, про що він з нею ніколи не говорив. Але це щось його гризло, ніби палило з середини і мучило до кінця. Єдиним хто міг пролити хоч трохи світла на Радика був Ріккі. Але з мертвого багато не візьмеш.

Справа у тому, що він помер два місяці назад. Вони були добрими приятелями а разом із тим заповзятливими гульвісами. Лео знала, що саме Ріккі дав Радикові руку коли той був ще молодим і нікому не знаним. Вона знала частково і про те, що десь у Києві у Радика колись була дівчина. І що вона наклала на себе руки.

Вона розуміла, що Радик тут є далеко від дому і що десь там за океаном живе його мати. І там є його рідний дім. Але все це якось не вписувалось у загальну картину. Вона не бачила зв’язку між всім цим. Як і не знала чому після смерті Ріккі Радик дещо змінився.

Як би там не було але останнім часом він взагалі ставав якийсь дивний. Почав досить не звично поводитися. Часом виглядало так, ніби він перед тим добряче випив. Вона передчувала щось погане. Телефон Радика не відповідав. Місіс Варловські, «стара зануда», сказала, що він полетів додому на кілька днів і обіцяв скоро повернутись. Звичайно, робота місіс Варловські вимагала точності. Адже тільки вона знала де і кого шукати з акторів. Такий собі відділ кадрів і спецагент в одній особі.

«Отже він поїхав – думала Лео – А мені нічого про це не говорив. Я ж хотіла щоби ми всюди їздили разом. Чому він змовчав?». Вона не могла пояснити. Але інтуїтивно відчувала що з ним щось не так.

У вечері, коли вони сиділи в номері із Самантою і Луїзою, вона спробувала розговорити дівчат про Радика. Але ті попросту змовчали. Тай з розмови було видно що вони реально нічого не знають. Говорили те, що було відомо на загал. Їх погляди видалися дивними для Лео. Так ніби вони щось приховували. Але не факт.

Не дали результатів розмови із іншими членами групи. Всі ніби в рот набрали води.

І тільки від Стіва вдалося дещо почути нове. Він спершу не надто хотів розказувати. А далі почав:

– Лі, ти красива дівчина. Я не знаю навіщо тобі це. Але…

– Просто розкажи! Я тебе прошу! Ну будь-ласка!

– Гаразд… Лі, ти нічого не подумай, Радик познайомився з Ріккі ще дуже давно. Тоді він ще був хлопцем із якогось там провінційного містечка в Україні…

– Отже своєму стрімкому злетові він завдячує Ріккі?

– Ну не зовсім… – почав мнутися хлопець – Перш ніж потрапити на студію він працював у містера Тома. Це ніби батько Ріккі….

– І що? – здивовано спитала дівчина – Що ти хочеш цим сказати?

– Там було дещо … – раптом він замовк, бо до кімнати увійшли Кристіана, Том і Луїза.

Лео зрозуміла, що у біографії Радика було те, про що ніхто не бажав говорити. Значить мусило бути щось таке, про що вони знають. Але встидаються розказати. Однак, говорити про це з ними і про те, що вона почула від Стіва було не варто. Тим паче якщо останній замовк, коли вони зайшли.

Про Рікка мало хто говорив. Тому дізнатися будь-що було майже не можливо. Лео насторожув такий хіт подій.

Вона майже знала що щось зв’язує Ріккі і Радимира. Але що? І чому всі говорять про нього майже як про генія. І ніхто не говорить про нього як про людину. Людину, котра просто попала в потрібний момент. Людину, котра стала особистістю і побудувала свою кар’єру мало не на кістках. Зрештою, людину котру знала вона. Для всіх це був красивий, усміхнений з дівочими рисами обличчя юнак.

Лео сиділа в ліжку і дивилася на зоряне небо. З одного боку вона була утриманкою Радика. А з іншого – його дівчиною. Сам Радик ніколи не говорив їй про те, що його мучить, що він переживає. Фактично, він замикався перед нею. Чому? Щось змушувало його так поступати? Ніби якась стіна стояла між нею і ним.

Вона згадувала їхні зустрічі, аналізувала їхні відносини. Вона ніяк не могла заснути. Тільки уже тут Лео дізналася що вагітна. Це була Радикова дитина. Її мучили сумніви. Сумніви чи він, Радик, захоче цієї дитини. Що може кинути її. Хоча й підстав для таких думок у неї не було.

Ранок був просто прекрасним. Лео встала десь близько десятої години, коли сонце уже стояло високо. На дворі було досить жарко. Дівчина спустилася в кафе на нижньому поверсі готелю де вони проживали. На сніданок вона собі взяла каву і французькі круасани. Сюди ж зайшов ніби випадково Стів. Він ніби не бачив Лео і хотів швидко сісти у іншому кутку залу. Але дівчина гукнула його і запросила сісти поруч. Було видно невдоволену міну Стіва котрий ніби на голках сів поруч Лео.

– Ти вчора мені не договорив про Радика – звернулася вона – Пам’ятаєш?

– А що я тобі про нього розказував? – зробив здивований вигляд він – Я нічого не пригадую. І взагалі, ти ж краще знаєш його ніж я…

– Стів – перебила його Лео – Ти щось не договорюєш! Я точно знаю, що тобі є що сказати!

– Лі, ти думаєш я тобі брешу? – вже відвертіше спитав хлопець.

– Не брешеш. Але чогось недоговорюєш! І це я точно знаю!

– Та перестань Лі. Ну навіщо мені це?

Їхня розмова зайшла в глухий кут. І не тільки з ним. Всі ніби змовилися. Але з чого б це? Навіщо їм це? Все ж бажання дізнатися правду не покидали дівчину. Будувати відносини з людиною, про котру ти зовсім нічого не знаєш, страшно. І це логічно.

По дорозі до басейну Лео зустріла Крістіну, котра повідомила, що у вечері вони усі збираються відриватися у якийсь місцевий клуб і що дуже хотіли б бачити її в своєму колі. Лі погодилася позаяк їй було сидіти нудно одній в номері довгими вечорами. «Три тижні – думала вона – Це ж так багато часу. Чому так довго? Радик мені не сказав чому саме варто їхати. Він завжди щось любив приховувати. І це так мене дратує».