5

Темна кімната номеру в готелі «Голден Стріт» здавалась домовиною. Все виглядало неначе в якомусь страшному фільмі жахів. На ліжку лежав Радик. Він закривши очі щось перебирав думками.

Те, що сталося з Беккі дуже його вразило. Можливо він переживав. А може просто чогось боявся. Хто знає. Він лежав ще якусь хвилину. Потім встав і без світла знайшов телефон. Він пам’ятав номер телефону додому, тому зразу ж набрав старі так знайомі і так давно не використовувані ним цифри. В трубці почувся довгий гудок, один, другий… Трубку ніхто не брав довший час. Радик думав уже завершувати дзвінок аж раптом почувся з голос:

– Алло. – озвався голос.

– Привіт мамо! – тихо сказав Радик.

– А це ти синку! Ну нарешті! Як ти там?

– Все добре. Працюю. Багато роботи. Зараз от знайшов час. Тож вирішив подзвонити.

– Ну то добре! Що скажеш? У нас холодно. Бабуся хворіє. Я на роботі.Що у тебе?

– Багато усього, – посміхнуся хлопець. Він говорив однотонним голосом, ніби могильним. Так тихо, без жодної інтонації.

– Ну а коли приїдеш?

– Не знаю мамо. Хотів тепер. Але не склалось. – він брехав.

Насправді Радик не хотів повертатись назад. Ніколи. Він лише говорив мамі аби не переживала. Він навіть мріяв забрати маму з бабусею до себе. Але не вийшло.

Постійні зйомки, вечірки, гулянки. Вони б не дали йому так жити. Тому він вважав краще вислати їм гроші і мати спокійне, власне  життя.

– Ну та може хоча б десь на свята приїхав до нас. Чи ти таки вже не можеш. Ми давно тебе не бачили. Бабуся скучила за тобою.

– Добре мамо, постараюсь. А зараз я біжу, в мене телефон.. напевне новий сценарій. Добраніч вам…

Якою великою здається відстань, якщо людина не має в серці ні краплини любові. Що може бути важчим за удар в серце? Що може змусити людину повернутися до життя якщо вона вже давно втратила будь-який смак у ньому? Якою великою є прірва у середині душі? Хто може сказати що там, за похмурим поглядом? Що ховає ця чарівна усмішка? Або чому так винувато ховається погляд від зайвих очей?

Цього ніхто ніколи не може сказати. Ми знаємо лише те, що бачимо. А що там далі сховано не знаємо. Що це? Чому так? Для чого? Заради кого? І так далі… На ці питання нам ніколи не знайти відповіді в облику чужої душі…