2

Машина Радика вже стояла біла дому Томі. Через кілька хвилин звідти вийшов не молодий повненький, низького росту чоловік. Це був Томас Карестман, старий добрий приятель Радика. Спортивна куртка, чорні кеди і коротке чорне волосся – от і весь Том.

– Ну і що там сталося? – було першим питанням Томі. – Я телефонував своїм друзям з відділку. Вони казали, що постараються нам допомогти.

– Дякую Томі. Сідай. Може самі щось знайдемо.

– Цікавий ти малий, Радик. Чесно. Ну і де ти збираєшся її шукати? Ти ж з нею останніми часами навіть не говорив… Воно тобі треба…

– Напевно, треба раз я тут!

– Ну і нехай… – пробурчав Томі.

Вони постукали в двері. Ніхто не відповідав. Томі відімкнув двері шпилькою і вони у двох зайшли. Всередині було порожньо. Вони переглянули все навколо – нічого підозрілого. Радик знайшов якийсь альбом. Звичайний старий альбом. Але в ньому було кілька свіжих фотографій. На всіх вона була з друзями. Нічого особливого.

Раптом Том закликав його до іншої кімнати. По середині лежали розкиданими диски. Всі вони були не підписані. Більшість дисків була поламані. Все свідчило що по них просто ступали ногами. Деякі були просто лежали вийняті з коробки. Увагу привернула пуста коробка в котрій не було диска. Однак на звороті було видряпано олівцем «ОЛМКА». Хлопці перезирнулись. Що означали ці загадкові слова вони навіть уяви не могли мати.

Тепер вони уважніше шукали. Шукали самі не знали що. Але мусило бути б і ще щось що б дало відповідь бодай на одне з питань. Дві години пішли коту під хвіст. Вони у двох перерили усю спальню і вітальну. Радик зайшов на кухню а Томі поліз у ванну. Його поліцейські навики дали своє.

У ванній він побачив ще дещо. Уже на багато цікавіше. У ванній ще зберігалася не змита піна. Це могло свідчити про те, що тут не давно були і що хтось дуже квапився і навіть не прибирав за собою. На дзеркалі помадою був теж напис «ОЛМКА». «Щось тут не так. – пробурмотів про себе Томі. – Мусить же десь бути відгадка.» У корзині він знайшов ганчірку, котра була в якійсь рідині схожій на кров. Однак це не була кров.

Дивним видалося і те, що ніде не було комп’ютера, телефона чи принаймні записної книжки. Вся документація була забрана. Отже, напевне було пограбування. Хоча слідів злому не було ніде.

– Дивним мені все це видається Радик. Як загадаєш? – нарешті промовив Томі. – Це не схоже на злом. Слідів злому немає. А отже, все було мирно. Але поломані диски говорять інше.

– Не знаю Томі… На кухні теж все порозкидано.

– В цьому логіки зовсім нуль. Я думаю, що нас або затягли в пастку. Або щось тут дуже нездорове….