А тим часом проминув цілий день. Обоє незчулися як почало вже майже вечоріти. Це був перший день, коли Радик забув про все на світі і нормально відпочив. Хлопець забув про всі свої проблеми, переживання. З Беккі він забув і про дім, котрий так далеко зараз. Про ту масу роботи, котра чекає його завтра. Забув про всі болі. І нарешті вперше забув про Вероніку.
Словом, хлопець ніби потрапив в інший вимір. З Беккі він почувався щасливим. Здавалося, що це сон. І він не хотів, щоб цей щасливий сон закінчився. Радик боявся повертатися в реальність. Боявся думати про щось, що нагадувало б йому про неї. Він хотів летіти. Просто іти в перед. Просто вдихати на повні груди повітря. Просто жити. Щось ніби надірвалося в середині. В грудях билося серце. Так ніби ось, ось мало вискочити.
Що сталося, Радик і сам добре ще не розумів. Що ця зрада дорого коштуватиме не тільки йому. Що любов до Вероніки матиме трагічний фінал. Ні, цього він зараз аж ніяк не міг знати. Зараз йому просто хотілося залишатися з цією красивою американкою, котра так йому подобалася.
#1836 в Любовні романи
#886 в Сучасний любовний роман
#167 в Молодіжна проза
кохання біль аварія_дружба, популярність слава біль душі смерть, кохання не купити
Відредаговано: 15.11.2024