(Розділ4) Кінець початку і початок кінця

Людське життя на більшу половину складається з вибору. Ми робимо вибір кожен день і саме від нього залежить наше майбутнє. Ми вибирає, що будемо їсти, який фільм будемо дивитись, що одягнути, що відповісти тій чи іншій людині, вибираємо друзів, коханих, вибираємо жити нам чи померти. І не буває такого, що людина не може вибрати. І це дуже легко довести. Якщо ви сумніваєтесь в чомусь наприклад ви сумніваєтесь в тому чи потрібно вам купити браслет візьміть монетку і підкиньте її перед тим вирішивши, що якщо монета падає вам на руку числом догори то ви не берете цей браслет. І магія, вам навіть не завжди потрібно дивитись на результат, адже насправді ви давно вже прийняли рішення. Чонгук робив те саме. Сумнівався, але кожен раз приймав одне і те саме рішення, хоч монета кожен раз казала ні, хоч його підсвідомость кричить про те, що шанс на те, що історія закінчиться щасливо дуже малий, але надія - це те, об що люди дуже часто розбиваються. Вона як наркотик спробувавши раз потім дуже важко зупинитись. Коли людина немає надій їй не так боляче щось втрачати, але ті, хто втратили надії пережили те, що декому навіть важко уявити. Вони розчарувались в світі, житті, людях в усьому навіть в собі. І це найгірше адже вони вже не живуть. Так вони дихають, а їхнє серце все ще виконує свою головну функцію, але їхня душа загинула і повернути її до життя дуже важко. 

       Стоявши перед великими чорними дверима Чонгук в останнє прокрутив в своїй голові усі можливі варіанти хоч і знав, що нічого нового не придумає. Він нагадував загнаного в кут дикого звіра який відчайдушно боровся за життя. Двері відкрились противно тихо, а в самій кімнаті стояла не менш противна йому людина. 

- Я сподіваюся на цей раз ти не будеш давати мені пустих обіцянок як і попередні рази? - Низький, холодний голос пробирав до самих кісток заставляючи легені боляче зжиматись. 

- Ви знаєте, що я ніколи не берусь за те чого незможу зробити. - Гук радів, що його не підвів його власний голос. Цією фразою він наче заспокоював самого себе, а не свого босса. 

- Я на це сподіваюсь. - Нарешті повернувшись до нього лицем і просканувавши його холодним поглядом, мафіозі продовжив. - Так коли ти приведеш його до мене? 

- Три дні. Три дні починаючи від сьогодні і він буде біля ваших ніг. 

- Не підведи мене бо інакше - Гострий ніж пролетів біля вуха Чонгука врізаючись в стіну позаду нього. - Ти знаєш, що буде. - На його лиці розплилась усмішка, усмішка самого диявола якої боялись усі, усі окрім Чон Чонгука. 

- Я не боюсь смерті, я не знаю її, тож у мене немає причин боятися, я не боюсь підвести Вас, адже ви не єдиний у цьому світі хто може заплатити мені - Чонгук розвернувся в сторону виходу і повільно покрокував до дверей. - Але знаєте чого я боюсь на справді? - Одним різким рухом він витягнув ніж який застряг в стіні. - Я боюсь того, що не зможу дотриматись своїх обіцянок, що не зможу дотриматись слова яке дав дорогій людині. І Вам я теж раджу почати цього боятись. Якщо ви щось пообіцяли дорогій, або коханій Вам людині раджу дотриматись своїх слів. - Прокрутивши в руці ніж він не дивлячись кинув його в ХвоСона і голосно закривши за собою двері поспішив покинути це прокляте місце. Час закінчується надто швидко. 

***

    Квартира Гука була просторою в різних відтінках чорного та білого. Техьон лежав в ліжку з самого ранку і навіть не пробував встати. Він не те, щоб почувався чужим в цьому будинку, скоріше навпаки, тут він почував себе в безпеці, почував себе так, наче живе тут з самого народження, а не зі вчорашнього вечора. Йому просто було страшно. Безпека ніколи не є гарантією того, що ти не будеш боятися. Хоч Те і переживав далеко не за себе, а за Чонгука. Хлопець здогадувався куди він пішов, до кого він пішов, з яким монстром він сьогодні зустрічається. Він боя'вся, що Гук може і не повернутись, що замість ніжного і турботливого Гука за ним прийде ХвоСон, який явно не буде з ним церемонитись. 

   Щоб таки встати з ліжка Техьону знадобилось чимало зусиль, а щоб дойти до ванни ще більше. Побачивши своє бліде лице у дзеркалі хлопця передьорнуло. В кого він перетворився? Це потрібно було міняти. Вмивши своє лице та привівши себе до порядку він попрямував на кухню. Йому життєво необхідний кофеїн. Знайшовши усе необхідне він почав заварювати каву аромат якої миттєво заповнив усю кухню. Звук відчинившихся дверей ще ніколи так не лякав Техьона. Кров застигла в жилах, а серце стукало з ненормльною швидкістю. Затамувавши подих він чекав, що він чекав, чи точніше кого, він і сам не знав, він просто стояв з кавою в руці закутаний в м'який сірий плед і старався не видавати ні звуку. Крок за кроком, крок за кроком Те відчував як незнайомець все ближче і ближче, паніка все сильнішала, а до горла підступив болючий ком. 

- Техьон, я в дома! - В дверному отворі з'явилась знайома постать з чорним кольору вугілля волоссям та такого ж кольору глибокими очима. - Техьон! 

   Ноги Те стали ватними й відмовлялись тримати його. Він встиг лиш поставити кружку на острівець аби та не розбилась, а сам рухнув на підлогу. Вся квартира різко залилась дзвінким, але до болю противним сміхом який скоро наздогнали і сльози. Хлопець сидів на підлозі розлядаючи свою руку поки інша сильно стискала волосся на голові. Масивні стіни здригались від пронизливого крику, сміху, сліз які не піддавались контролю. Його трусило, очі бігали по всій кімнаті не в змозі зосередити свою увагу на чомусь одному, він роздирав руками своє лице, виривав волосся допоки міцні руки не зтисли його плечі. Чонгуку не раз доводилося бачити істерики, але ця була особлива, ця була не така як всі ті за якими він спостерігав. Ця робила боляче дорогій йому людині й цим самим завдаючи біль і йому. 

- Ей, усе гараз. Ти в безпеці. - Спокійний, глибокий голос наче схопив Те за шкірку і потягнув в сторону реальності, а теплі обійми які він відчув зразу після слів дарували спокій. 

  Техьон боляче вчепився в руки Гука, а той в відповідь ще сильніше стиснув обійми. Вдихаючи такий не рідний запах Те поступово приходив в себе. Істеричний сміх, крик та нестримні сльози скоро змінились на монотонний плач та тихі всхлипування.