(Розділ1) Я більше не люблю тебе

     Яскраве та палюче сонце осліплювало любого хто б на нього не подивився. Техьон як завжди обслуговував клієнтів у невеличкому кафе. Ця кав'ярня славилась своєю неперевершеною, ароматною кавою, секрет якої не знав ніхто окрім самого баристи. Незважаючи на гарну навіть чудову погоду, настрій у нього був жахливий. Зовсім недавно він підслухав телефонну розмову свого хлопця. Він три роки жив під одним дахом з головою мафії думаючи, що весь цей час він жив з успішним бізнесменом. Техьон уже давно хотів з ним розійтись, але все вагався. Тепер він прийняв остаточне рішення, але як на це відреагує ХвоСон було навіть страшно уявити.
        Робочий день близився до кінця. За Техьоном як завжди заїхав його хлопець на своєму чорному спорткарі.
- Привіт, сонце! - Вигукнув високий, темноволосий чоловік із смарагдовими очима.
- Привіт. - Невпевнено протягнув хлопець.
- Готовий іти? 
- Так. - Вішаючи сумку на плече бариста поспішив до виходу. 
      На дворі уже був вечір, а жара все ніяк не хотіла спадати. Всю дорогу Техьон їхав мовчки боячись сказати хоч слово. Дурні думки крутились у нього в голові не даючи спокою. 
- Сонце, усе добре? - Стурбовано запитав ХвоСон ніжно погладжуючи Техьона по руці яка пахла кавовими зернами. 
- Все добре. - Коротко кинув хлопець подумавши про себе, зараз або ніколи - Нам потрібно поговорити. 
- Гаразд - відповів дещо здивований такою заявою чоловік. - І про що ти хочеш поговорити? 
- В дома. 
    Решту дороги вони їхали в мертвій тиші, а Техьона трусило від страху і невідомості. ХвоСон завжди був грубим та різким коли Техьон робив те, що йому не подобалося, не раз Те прибирав з підлоги побитий посуд чи обробляв маззю синяк на щоці. Цього разу Те був би радий якби все закінчилося саме так. 

                                                 *** 

-Так про що ти хотів поговорити? - Сідаючи на мягкий диван з прохолодною банкою пива в руці запитав чоловік. 
Техьона кинуло в жар, але зібравшись із силами він сів на диван поруч з ХвоСоном. 
- Недавно я підслухав твою телефонну розмову... - Тремтячим голосом, опустивши погляд в землю почав хлопець. - Так от. Я знаю хто ти. І я не думаю, що хочу...хочу продовжувати...те, що... - Техьон видихнув подивившись ХвоСону прямо  в очі. - Не думаю, що я зможу ставитись до тебе як і раніше. Пробач. 
       ХвоСон повільно поставив пиво яке вже почало нагріватись від тепла його власної руки на стіл і склавши руки до купи дивився в одну точку, а потім спромігся видавити з себе лише три слова.
- То ти пропонуєш... 

Він тихо кивнув і додав.
- Пробач. Мені шкода... 

                                                    *** 

Техьон не планував на довго затримуватись у будинку свого хлопця після такої розмови, тож залишивши ХовСона наодинці, пішов складати свої речі. 
- То це кінець? - Все ще не вірячи почутому, запитав мафіозі.
- Думаю, що так. 
- Але я... 
- Пробач. - Те не хотів давати йому шансу виправдатися чи хоч щось пояснити, він знав... Йому треба піти.
    Двері закрились занадто гучно. Серце Техьона розривалось від болю, образи та ще чогось, чого він і сам не міг пояснити. Теплі сльози покотились по його лицю. Він дістав із кишені своєї куртки ключі й до болю стиснув їх у руці. 
- Як давно мене там не було.
                               
                                                *** 

- Я його розумію. НІ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ, Я ЙОГО АНІТРОХИ  НЕ РОЗУМІЮ! ЯКЩО ТИ ЛЮБИШ ХІБА ТИ ПІДЕШ ВІД ТІЄЇ ЛЮДИНИ?! - Скляна тарілка полетіла в стіну, за нею ще одна і ще. Кожна із них розбивалась на тисячі маленьких  кусочків які неможливо було зібрати до купи. - Ти іще пожалієш Кім Техьон! Я цього так просто не залишу. 
     Його лице розплилось в диявольській усмішці, а рука потяглась до телефона. 

Три короткі гудки після яких з тамтого боку трубки пролунав голос.
- Так, босс.
- Приведи мені найкращого кілера з усіх які є в мафії  ясно?! Приведи до мене того, чиї руки по лікті забруднені чужою кров'ю негайно! 
- Буде виконано. 
- Кім Техьон, обіцяю тобі ти ще пожалієш про своє рішення, любий. - Кинувши мобільний на диван ХвоСон налив вино в келих. Він п'янів, з кожним келихом вина все більше і більше, розум затуманювався, а постать Техьона у його думках все яснішим. Як же красиво виглядав Те у калюжі власної крові...