Розділ шістнадцятий. BaFin

Лист від BaFin прийшов через три тижні після подачі звіту.

Не електронний — паперовий, з офіційною печаткою, у щільному конверті. Олена відкрила його на кухні, стоячи, поки Андрій варив каву і Максим збирався до школи і загубив один черевик і знайшов його під ліжком і ображався на ліжко.

Лист був коротким: BaFin підтверджував отримання матеріалів по Berger Logistik GmbH. Справу взято до розгляду. З пані Ковальчук можуть зв'язатись для уточнення деталей. Підпис, печатка, дата.

Вона прочитала двічі. Поклала на стіл.

— Що це? — запитав Андрій через плече.

— Офіційне підтвердження. Справу розглядають.

Він поставив перед нею каву. Вона взяла. Вони обидва дивились на лист.

— Значить почалось, — сказав він.

— Так.

— Добре.

Вона подивилась на нього.

— Добре?

— Добре що почалось. Очікування гірше за дію. — Він відпив свою каву. — Тепер принаймні рухається.

Максим прибіг у куртці і з рюкзаком і з одним черевиком в руці — другий вже був взутий.

— Мамо, а чому ліжко завжди ховає речі?

— Взуй черевик, — сказала вона. — Ми спізнюємось.

* * *

Того тижня BaFin зателефонував.

Жіночий голос — чіткий, офіційний, без зайвої теплоти, але і без холодності. Представилась: Фрайтаг, відділ фінансового моніторингу. Попросила зустрічі. Олена сказала — з адвокатом. Пауза, потім: звичайно, як вам зручно.

Зустріч призначили на вівторок о десятій. Офіс BaFin у Франкфурті — будівля в Westend, суворий фасад, охорона на вході яка перевіряла документи спокійно і ретельно.

Юта Вайс прийшла першою — стояла біля входу і читала щось у телефоні. Побачила Олену, кивнула.

— Як ви?

— Нормально. Трохи не по собі.

— Це нормально, — сказала Юта Вайс. — Просто говоріть правду. Тільки те, що знаєте особисто. Нічого не додавайте і нічого не прибирайте. Якщо я щось підніму рукою — зупиніться і дайте мені говорити. — Вона поклала телефон у сумку. — Ви готові?

— Так.

— Тоді ходімо.

* * *

Фрайтаг виявилась жінкою під сорок — строга зачіска, окуляри, погляд людини, яка щодня читає документи і навчилась бачити між рядків. Поруч з нею сидів чоловік, якого вона представила як колегу — він майже не говорив, тільки записував.

Вони говорили дві з половиною години.

Фрайтаг питала методично — по хронології, без стрибків. Коли Олена вперше звернула увагу на Meridian Solutions. Що саме здалось підозрілим. Як вона перевіряла. Що знайшла. Коли повідомила Кремера. Що він відповів. Коли з'явився Berger Logistik. Як відбувалась перевірка. Дзвінок в Дармштадт — детально, слово за словом.

Олена відповідала так, як вчила Юта Вайс: точно, без домислів, тільки факти. Коли питання торкалось того, що Кремер розповів їй особисто — вона говорила і те. Без пом'якшень.

Фрайтаг записувала і іноді зупинялась і перепитувала — не щоб спіймати, а щоб уточнити. Вона була добрим слідчим в тому сенсі, що не намагалась бути страшним.

В кінці спитала:

— Пані Ковальчук, як аудитор з досвідом — як ви оцінюєте масштаб? Ваша особиста думка.

Юта Вайс трохи насторожилась — але не підняла руку.

Олена подумала.

— Схема добре побудована. Кілька рівнів, різні юрисдикції, підставні особи. Це не імпровізація — це система, яку будували роками. Скільки всього пройшло через неї — важко сказати без повного доступу до рахунків. Але по тому, що я бачила — не менше десяти мільйонів. Можливо більше.

Фрайтаг кивнула. Нічого не сказала на це. Записала.

— Дякую, — сказала вона. — Ми можемо звернутись до вас ще, якщо з'являться питання?

— Через мене, — сказала Юта Вайс. — Будь ласка.

— Звичайно.

Вони вийшли. На вулиці Олена зупинилась і зробила кілька глибоких вдихів. Юта Вайс стояла поруч і чекала.

— Як? — запитала Олена.

— Добре. Ви говорили чітко і послідовно. Фрайтаг — досвідчена. Вона знає, що робить. — Юта Вайс поправила сумку. — Тепер чекаємо.

— Скільки?

— Такі справи — місяці. Іноді більше. Вони мають перевірити рахунки, залучити інші відомства, можливо міжнародні запити через Кіпр і Люксембург. Це не швидко.

— А Берман? Він знає, що я говорила з BaFin?

— Поки офіційно — ні. Але він не дурна людина. Якщо він ще не здогадався — здогадається скоро.

Олена кивнула. Вони попрощались — Юта Вайс поїхала на таксі, Олена пішла пішки. Їй треба було пройтись.

* * *

Берман зателефонував наступного дня.

Не їй — Кремеру. Але Кремер одразу прийшов до неї і сказав:

— Він знає. Не деталі — але знає, що є розслідування, і що воно пов'язане з нами.

— Що він сказав?

— Небагато. — Кремер помовчав. — Він спокійний. Це гірше, ніж якби він кричав.

Вона зрозуміла. Люди які кричать — реагують. Люди які спокійні — планують.

— Він щось може зробити?

— Може спробувати тиснути на свідків. Може спробувати дискредитувати джерело — тобто вас. Може підняти старі скарги Brenner і додати нові. — Кремер дивився на неї рівно. — Але є одна річ, яку він не може зробити.

— Яка?

— Зупинити BaFin. Коли відомство почало — воно йде до кінця. Це не Brenner з адвокатами. Це держава.

Вона кивнула.

— І ще одне, — сказав він. — Я подав заяву про добровільну співпрацю. Вчора. Мій адвокат оформив офіційно.

Вона дивилась на нього.

— Як ви?

— Легше, — сказав він просто. — Як не дивно.

Вона розуміла. Секрет важить більше, ніж правда — завжди, незалежно від того, яка правда.

* * *

Ввечері вона сиділа з Андрієм на кухні — діти вже спали — і розповідала про зустріч з BaFin. Він слухав і іноді питав уточнення — технічні, конкретні, як питає людина, яка хоче розуміти а не просто підтримувати.

— Тобто зараз ти просто чекаєш, — сказав він.