Розділ дванадцятий. Клаус Берман

Нова справа прийшла у вівторок.

Кремер поклав папку на її стіл о дев'ятій ранку — не через асистента, сам — і сказав тільки: «Berger Logistik. Перший аудит. Ознайомтесь до четверга».

Вона відкрила папку. Berger Logistik GmbH — великий логістичний холдинг, офіс у Франкфурті і ще чотири в інших містах. Оборот за минулий рік — понад двісті мільйонів євро. Засновник і власник — Клаус Берман.

Вона на секунду зупинилась. Подивилась на ім'я ще раз.

Клаус Берман.

Щільний, середній вік, костюм без краватки.

Вона закрила папку. Відкрила знову. Продовжила читати.

* * *

До четверга вона вивчила компанію як власний диплом.

Berger Logistik займалась вантажними перевезеннями — Німеччина, Австрія, Польща, частково Франція. Сотні контрактів, сотні субпідрядників, розгалужена структура, де гроші текли одразу в кількох напрямках. Компанія була велика і складна — саме такі люблять ховати речі в складності, бо складність це завжди хороший туман.

Публічна репутація — бездоганна. Нагороди від галузевих асоціацій. Стаття в Handelsblatt два роки тому — Берман як «приклад успішного регіонального підприємця». Фото на статті: той самий чоловік, тільки в краватці і з впевненою посмішкою людини, яка звикла, що фотографи просять її посміхнутись і вона погоджується.

Олена роздрукувала статтю і поклала на стіл. Дивилась на фото.

Потім пригадала вечерю. Кремер і Берман — біля вікна, пошепки, та пауза. «Старий знайомий. Нічого важливого.»

Вона записала в блокнот питання, яке не збиралась нікому задавати вголос: чому Кремер призначив саме її на цю справу?

* * *

Перша зустріч з клієнтом відбулась у п'ятницю в офісі Berger Logistik.

Берман зустрів їх сам — її і Маркуса, якого Кремер призначив другим аудитором. Кремер не поїхав — що теж було відзначено.

Берман потиснув руку Маркусу, потім їй. Долоня суха і тверда. Подивився на неї — так само, як на вечері, той самий оцінюючий погляд — і посміхнувся. Посмішка була відпрацьована: щира рівно настільки, щоб співрозмовник не відчув, що вона відпрацьована.

— Пані Ковальчук. Чув про вас.

— Добре.

— Переважно добре. — Він зробив маленьку паузу на слові «переважно» — теж відпрацьовану. — Ходімо, я покажу вам компанію.

Він водив їх особисто — що теж було незвично, зазвичай клієнти дають асистента. Склади, диспетчерська, паркінг з рядами вантажівок — великі, сині, з логотипом Berger на борті. Все чисте, все організоване, все на своєму місці.

Олена слухала і дивилась і думала: дуже гарна декорація. Питання завжди не в декорації — питання в тому, що за нею.

— Двісті двадцять вантажівок, — говорив Берман, — чотириста двадцять водіїв, ще стільки ж офісного персоналу. Ми найбільший регіональний перевізник між Франкфуртом і Варшавою. — Він зупинився біля великого вікна з видом на склад. — І ми завжди раді прозорості. Тому й запросили аудит.

— Ви самі запросили? — запитала вона.

— Звичайно. — Він подивився на неї. — Прозорість — це конкурентна перевага. Ті, хто бояться аудиту — бояться тому, що є що ховати. Нам ховати нічого.

Вона кивнула. Маркус щось записував. Берман посміхнувся знову.

«Нам ховати нічого» — ця фраза в її досвіді означала рівно одне з двох. Або справді нічого. Або дуже добре сховано.

* * *

Перші два тижні аудиту були чистими.

Документи надходили охайно і вчасно. Бухгалтерія відповідала на запити швидко. Все виглядало як добре налагоджена машина — і може це і була добре налагоджена машина, вона ще не знала.

Маркус працював методично і надійно — він завжди так. Вони ділили роботу: він брав операційні витрати і кадри, вона — контрагентів і субпідряд. Субпідряд в логістиці — це завжди цікаво. Там, де є багато маленьких компаній, з якими платять готівкою або малими сумами — там є місце для всього.

На дванадцятий день вона знайшла першу нитку.

Серед субпідрядників-перевізників, яких наймав Berger Logistik для дрібних маршрутів, була одна компанія, яка з'являлась надто часто. Schnell Transport UG — маленька, зареєстрована в Дармштадті, один директор, мінімальний капітал. Отримувала від Berger платежі щомісяця — невеликі, від п'яти до дванадцяти тисяч, але регулярно, три роки поспіль.

Вона перевірила сайт. Сайту не було. Перевірила реєстр — є, але без деталей. Загуглила назву — нічого. Жодного відгуку, жодної згадки, жодного знаку, що компанія існує в реальному житті.

Сама по собі це ще не проблема. Є багато маленьких перевізників без онлайн-присутності. Але сумарно за три роки Schnell Transport отримала від Berger близько трьохсот тисяч євро.

Вона записала і пішла далі.

Наступного дня знайшла другу нитку. Ще один субпідрядник — Rapid Cargo GmbH, Манхайм. Схожа картина: маленька, непомітна, регулярні платежі, сумарно ще двісті п'ятдесят тисяч.

Третього дня — третій. Express Logistik Süd KG, Штутгарт.

Вона сиділа перед таблицею і дивилась на три назви. Три компанії, три різних міста, три схожих профілі. Загальна сума за три роки — майже вісімсот тисяч євро.

Вона подумала про Meridian Solutions.

Потім подумала — ні. Не поспішай. Може це справді три маленьких перевізники. Перевір спочатку.

* * *

Вона перевіряла тиждень.

Зробила запит на маршрутні листи — документи, які підтверджують що перевезення відбулись. Berger надіслав. Вона перевіряла маршрути — деякі виглядали реально, деякі мали дивні деталі. Час у дорозі занадто малий для відстані. Адреса доставки — склад, який за публічними реєстрами орендувала інша компанія. Підписи на актах прийому — один і той самий почерк на документах різних одержувачів.

Вона зробила великий аркуш від руки — схема, стрілки, питання. Повісила на стіні своєї кімнати вдома — не в офісі, вдома, щоб думати ввечері, коли діти сплять.