Глава 2. Перші кроки в нове життя

Спочатку це були просто невдачі.

Потім суцільна чорна смуга.

Все валилось з рук.

Робота не трималась.

Люди зникали з її життя. Стосунки руйнувались.

Вона списувала все на випадковість.

Поки одного дня не зрозуміла що це не випадковість.

Це почалося ще тоді на випускному.

І саме той день розділив її життя на "до" і "після".

Тепер це "після" тільки починалось.

Еліанна прокинулась теплим літнім ранком з дивним відчуттям тривоги.

Сонце пробивалось крізь штори.

- Ти сьогодні точно подаєш документи? - запитала мама з кухні.

- Так, - відповіла Еліанна. - Сьогодні останній день.

Вона довго сиділа за ноутбуком.

- Лікар... - тихо сказала вона сама собі.

Але хімія знову нагадала про себе.

- Це не мій шлях, - прошепотіла вона.

Телефон задзвонив.

- Елі! Ти що, забула? Сьогодні прем'єра! - голос Олени був гучний.

- Я пам'ятаю, - відповіла вона. - Я піду.

---

В кінотеатрі було шумно.

- Бери попкорн, я вже взяла квитки, - сказала Олена.

- Добре.

Вона одягнула червону сукню і піджак.

- Ти сьогодні виглядаєш як з фільму, - засміялась подруга.

- Та годі тобі, - тихо відповіла Еліанна.

---

Після фільму вони вийшли у фойє.

- Я візьму води, - сказала Еліанна.

- Я тут, - кивнула Олена.

---

Вона підійшла до стійки.

І зачепила когось плечем.

- Вибач, - сказав хлопець.

Вона підняла очі.

- Нічого, все нормально.

Пауза.

- Все добре? - запитав він.

- Так, - відповіла вона.

Він кивнув і пішов.

- Хто це був? - одразу спитала Олена.

- Ніхто, - сказала Еліанна.

Але всередині щось не погоджувалось.

---

Вони вже йшли до виходу.

- Я зараз, - сказала вона і озирнулась.

На екрані знову був трейлер.

І там на секунду з'явився він.

І їй здалося, що він дивиться прямо на неї.