1

Звістка про те, що Петро Кущик несподівано навідався в гості до своїх батьків облетіла село зі швидкістю блискавки. І хоча, на перший погляд, нічого такого неординарного в цьому візиті не було, та в селі віднайшлося чимало любителів попліткувати, для яких навіть така малозначуща подія давала неабиякий привід для розповсюдження всіляких слухів та домислів. Масла у вогонь підливало й те, що про юнака не було нічого чутно з того часу, як він кілька років тому закінчивши навчання в університеті подався шукати роботу аж у самому Києві.

За якусь мить сільські чутки розгулялися щосили, і ледь не на кожному кроці, різномасте плем’я говірких кумась стало “обсмоктувати” свіжу новину про з’яву в селі молодого статного парубка. Всезнаючі жіночки говорили про те, що Петрові вдалося досягти значних успіхів у столиці. Начебто там, він завів знайомства з багатими та впливовими людьми, а в село навідався з намірами відкрити тут власну фірму. Що з того було правдою, а що ні – сказати важко, та дещиця істини в жіночих теревенях все ж безперечно була. Молодий Кущик приїхав додому на великому чорному позашляховику і поводився так наче в нього грошей кури не клюють.

  Відомість про повернення в село Петра віднайшла Ольгу на її робочому місті. Дівчина тільки-но заступила на свою зміну в барі, де працювала продавщицею як до нього увірвалася зграйка гомінких хлопчаків. Азартно сперечаючись між собою, підлітки довго обговорювали всі достоїнства та недоліки “крутого” закордонного джипу, на якому вчора надвечір зі столиці приїхав молодий Кущик.    

Почута краєм вуха новина неприємно вразила Ольгу. Думки про те, що незабаром їй можливо доведеться знову зустрітися з людиною, яка колись стільки значила для неї, чомусь збентежили її серце. Враз з’явився незрозумілий, дивний неспокій, в душі повіяло холодом від неясного передчуття якогось великого горя та невідворотної біди.

З зусиллям прогнавши на перший погляд безпідставні страхи юнка взялася за звичну роботу продавця. Хоча повернути собі хороший настрій їй за весь цей день так і не вдалося. Черв’ячок сум’яття та занепокоєння вперто червив дівчачу свідомість до пізнього вечора. До того часу поки вона, не закінчивши зміну, не подалася на побачення з Богданом. Тільки в ніжних обіймах коханого хлопця Ольга врешті-решт трохи заспокоїлася та повеселіла.

Наступні кілька днів промайнули для дівчини без особливо-значущих подій. Вона продовжувала ходити на роботу, і з кожною зміною від відвідувачів бару дізнавалася все нові й нові подробиці про Петра. Виявилося, що він дійсно розбагатів та став близьким помічником одного поважного й загальновідомого політика. Власної сім’єю хлопець і досі не обзавівся, а тому (враховуючи свій холостяцький стан) був бажаним кавалером для багатьох молодих дівчат. Місцеву ж громаду вразив перш за все своїми щедрими меценатськими дарам сільському храмові та школі.                   

Слухаючи ці розповіді Ольга часто не стримувалася і мимоволі випускала на волю, з найпотаємніших закутків пам’яті, спогади яких хотіла б позбутися понад усе на світі. Вона поверталася в минуле яке принесло їй стільки радості та щастя, а водночас болю і розчарування. Дівчина не бажаючи цього знову і знову починала згадувати свою найбільшу полум’яну пристрасть.

Ця історія сталася близько п’яти років тому. Тоді Оля була юною шістнадцятилітньою школяркою яка вперше закохалася. Як це трапилося, дівчина нізащо не змог­ла б описати звичайними словами. Про­сто під час Новорічного балу в школі, де вона навчалася, юнка зустрілася з Петриком.

Парубок був її недалеким сусідом. Жив на тій же самій вулиці, що й вона. Досі вони неодноразово бачилися в клубі на сільських дискотеках і просто так посеред вулиці. Та тільки під час святкового балу між молодими серцями проскочила іскра, що називається любов'ю, і сталося це, звісно, під час повільного танцю, на який Петрусь в цей вечір запросив Олю.

Кружляючи в легкому вальсі, дівчи­на раптово для себе відчула, як в гли­бині її єства зароджується незвідане досі, солодке й запаморочливе почуття. То тепер Оля вже знає, що то було її пер­ше кохання. А тоді вона просто не розу­міла, чого так млосно защеміло серце від одного вигляду хлопця. Дівчина не могла збагнути, чому у неї перехоплю­вало подих в його ніжних обіймах, і звідки взялося оце зрадливе тремтіння голосу при невинній розмові з парубком,

Після шкільного балу в Олі розпоча­лися канікули. Петрик, який навчався в університеті у місті, теж отримав можливість побути кілька тижнів вдома. Вільного часу у юнака з дівчиною було чимало і довгими зимовими вечорами вони час­тенько навідувалися до сільського клу­бу. Тут Петрусь завзято грав з хлопцями в настільний теніс. А вона тихо стояла неподалік, спостерігала за запеклими змаганнями і потайки милувалася хлоп­цем.

Додому вони завше поверталися ра­зом. Погода в цей рік видалася доволі холодною та непривітною і, щоб захис­тити дівчину від пекучого вітру та тріскучих морозів, Петрик міцно пригортав її до себе. Тулячись до ще розпашілого грою, статного та дужого тіла юнака, Оля відчу­вала якесь казкове задоволення й незем­ну насолоду. Вона була неймовірно щасливою й тішилася з кожної миттєвості, які їм були відведені долею бути разом. По святах настав час прощатися. Юнак мусив від'їжджати на навчання. На останньому, перед поїздкою, побаченні Оля з неприхованим смутком запитала у парубка:

– Петрику, ти там у місті про мене не забудеш?

– Звісно, що ні, – посміхнувся Пет­русь. – Хіба я зможу забути таку вродливу й милу дівчину, як ти?

І наче на підтвердження цих своїх запевнень хлопець вперше по-дорос­лому поцілував її. їхні вуста злилися в довгому та жагучому поцілунку. З'єдна­лися в такому шаленому пориві при­страсті, що дівчина від її жару ледь не втратила свідомості. Блаженство вмить охопило дівочу свідомість, не залишаю­чи у ній більше ніяких сумнівів та запи­тань.