частина третя «АДМІНІСТРАТОР ВІД БОГА»

Розділ 1. Господарі ситуації

Марк виявився природженим стратегом. Посада адміністратора була для нього наче шахова партія, яку він вигравав щодня. Спокій, вихований роками читання філософських праць, і вміння слухати творили дива. Колеги поважали його за справедливість, а найскладніші гості заспокоювалися після п'яти хвилин розмови. Він гасив конфлікти ще до того, як вони розгоралися, і Корал лише задоволено кивав, спостерігаючи за ладом у своєму володінні.

Аліса нарешті пізнала, що таке справжній спокій. Робота медсестрою в елітному медичному центрі готелю не виснажувала — більшість обов'язків зводилася до вітамінних крапельниць для стомлених бізнесменів або допомоги дітям, що перегрілися на сонці. Решту часу вона проводила на березі, насолоджуючись морем, про яке так довго мріяла.

Дружба між Алісою та Марі стала справжнім відкриттям для обох. Марі, яка раніше здавалася холодною помічницею Корала, виявилася жінкою з невгамовною енергією та величезним колом знайомств по всьому узбережжю.

* * *

                Дайвінг у таємних бухтах

Марі організовувала для них занурення там, куди не пускали звичайних туристів. Разом із професійними інструкторами вони досліджували затоплені античні руїни.

— Боже, я досі не можу повірити, що це було реально, — видихнула Аліса, поправляючи мокре волосся. — Марку, ти бачив ту зграю сріблястих риб біля рифу? Вони рухалися як один організм, ніби танцювали під музику, яку чують лише вони.

Марк, допомагаючи їй зняти важкий балон, усміхнувся.

— Бачив. А як сонячні промені прошивали воду до самого дна? Наче лазерне шоу, тільки створене природою.

Він повернувся до Марі, яка впевнено і професійно розбирала спорядження. Татуювання змії на мокрій шкірі виглядало ще більш реалістичним — ніби рептилія щойно вийшла з води.

— Марі, це було неймовірно. Дякую, що витягла нас сюди.

Марі кивнула, і в її голосі вперше за день почулися теплі нотки.

— Блакитна бухта — моє улюблене місце. Під водою немає бізнесу, немає інтриг. Тільки ти і океан. Нам обом потрібно було це перезавантаження.

Аліса підійшла до Марі і щиро торкнулася її руки.

— Ти організувала все так ідеально... Ця тиша на глибині ніби вилікувала все те, що сталося в готелі. Я відчуваю себе так, ніби заново народилася. Дякую тобі.

Марі подивилася на Алісу, потім на Марка. Її погляд бізнес-леді на мить пом'якшав.

— Світ красивий, якщо знати, куди дивитися, — коротко мовила вона. — Відпочивайте. Море завжди забирає зайву втому.

Марк обійняв Алісу за плечі, дивлячись на прозору бірюзову воду за бортом. Гіркота минулих подій остаточно розчинилася в солоній воді бухти, залишивши лише вдячність і відчуття повної свободи.

      Розділ 2. Битва з хвилями

Хвилі врізалися в берег з гуркотом, який здавався Алісі звуком наближення катастрофи. Вона стояла біля води, притискаючи до себе велику яскраву дошку, і з жахом дивилася на безкрайній океан. Її коси були затиснуті під неопреновою шапочкою, а в очах читалася справжня паніка.

Марк, який уже встиг кілька разів ефектно впасти у воду, підійшов до неї, витираючи солону воду з обличчя.

— Ну що, моя русалонько, готова підкорити цю хвилю? — запитав він, намагаючись вдихнути в неї впевненість.

Аліса похитала головою, її обличчя зблідло.

— Марку, я не можу. Це занадто страшно. Подивися на ці хвилі! Я ніколи не зможу встати на цю штуку.

Марк узяв її за плечі, змусивши подивитися йому в очі. Його тон був тихим, але рішучим.

— Алісо, послухай. Ти найсміливіша дівчина, яку я знаю. Ти пережила бій, джип-сафарі, ти занурювалася на глибину! Серфінг — це просто баланс. Ти зможеш. Я буду поруч.

Він простягнув їй руку.

— Один раз. Для мене.

Аліса подивилася на Марка, потім на океан, а потім на Марі, яка в цей момент виписувала неймовірні дуги на хвилі. Її вогняно-руде волосся майоріло на вітрі, татуювання змії на мокрій шкірі виблискувало — вона виглядала як справжня пантера, гнучка та невловима, що зливається з хвилею.

— Дивись на Марі, — прошепотіла Аліса. — З нею ніхто не може зрівнятися.

— Марі — це Марі, — знизав плечима Марк. — У неї досвід. А ми просто вчимося. Пішли.

Аліса глибоко вдихнула і, взявши Марка за руку, ступила у воду.

* * *

Через годину Марк, виснажений і мокрий, лежав на дошці, спостерігаючи за Алісою. Вона, на його подив, уже впевнено тримала баланс, ловлячи хвилю за хвилею. Незграбно, але — тримала! Навіть спробувала невеликий поворот.

— Дивись, Марку! У мене виходить! — вигукувала вона, і її обличчя світилося від радості.

Вона справді рухалася краще, ніж він. Менше напруги, більше гнучкості. Вона ніби відчувала ритм хвиль.

Марі, підпливши до них на своїй дошці, здивовано підняла брову.

— Непогано для новачка, — кинула вона Алісі, але в її голосі знову почулася та сама теплота. — У тебе є талант.