7

Минав рік, як Аліса жила сама у розкішному будинку, розташованому уздовж берега Чорного моря. Омріяне багате життя не приносило їй тієї радості, про яку вона колись мріяла. Не було відчуття задоволення, яке їй здавалося невід’ємною частиною достатку. У неї були гроші та можливості, але не було поруч коханого чоловіка. Самотність стала її незмінним супутником. Тепер про неї можна було сказати: багата, але самотня.

Саме тепер Аліса зрозуміла, чому бабуся Надія Борисівна запропонувала їй ту угоду. Вона була самотня. Їй не вистачило сміливості просто зателефонувати своїй онуці й сказати, що любить її й хоче спілкуватися. Але це вже не мало значення — це залишилося в минулому.

Аліса знову почала малювати. У своїх картинах вона передавала стан своєї душі через образи моря. Життя схоже на море: то спокійне, то бурхливе; то самотнє, то переповнене людьми. Але не тільки море з’являлося на її полотнах. Вона малювала Костю, який грав у настільний теніс.

Костя вже давно розрахувався з нею. Він повернув усі гроші, які вона колись витратила на його родину. Аліса не хотіла, щоб він це робив, але знала, що для Кості це важливо, і тому не стала відмовлятися.

Пів року тому Костю запросили на змагання з настільного тенісу, де він виборов перше місце й отримав солідний гонорар. Потім він ще неодноразово брав участь у турнірах і в своїй країні, і за кордоном, ставши відомим спортсменом. Його фінансове становище змінилося: тепер він мав власний спортивний клуб з настільного тенісу під назвою «КРУТА ПОДАЧА». Він більше не був нікому нічого винен. Його життя належало тільки йому — саме так, як він хотів.

Та, попри все, він не зміг забути її — Алісу з країни чудес.

З часом для нього перестало мати значення, чиєю коханкою вона була в минулому і що вийшла за нього заміж із вигоди. Пізніше, від свого дядька Семена Івановича, Костя дізнався, що Аліса познайомилася з ним лише для того, щоб наблизитися до його дядька. Вона мала план, який провалився, і за цей провал заплатила чималу суму. Тоді Костя зрозумів, звідки у неї були великі борги.

Він пам’ятає, як не витримав, зателефонував їй і почав кричати, що тепер усе знає. Наговорив багато образливих слів, а вона не стала виправдовуватися — бо що б він не казав, усе було правдою.

Тоді він вирішив назавжди забути про Алісу, стерти її зі свого життя. Але не зміг. Адже саме вона допомогла його родині у важкий момент. І як можна забути ту, яку кохаєш? Чи є такий спосіб? Можливо, хтось його й знайшов, але тільки не Костя. Тому він вирішив змінити своє рішення.

Нарешті Аліса відкрила виставку своїх картин. Вона представила понад сто власних полотен, а також сім картин, які колись намалювала її мама і які дивом збереглися.

На відкриття прийшло багато людей, яких зачарувала її творчість.

— У вас талант, — сказав один із відвідувачів. — Ви зуміли передати настрій моря в різні його моменти. Показали, що воно не буває одноманітним. То воно тихе й спокійне, то бурхливе.

— Мені особливо подобається, як ви зобразили шторм, — додав інший. — Ці грозові хмари — просто диво.

— А хто той чоловік із ракеткою в руках? — запитав хтось.

— Відомий спортсмен, — відповіла Аліса.

Сьогодні Аліса була у піднесеному настрої, залюбки відповідала на всі запитання. Майже половину її картин уже хотіли придбати.

— І я теж хотів би купити кілька картин для свого клубу, — раптом почула вона позаду знайомий голос.

Аліса різко обернулася.

— Костя… — Вона хотіла кинутися йому в обійми, але стрималася. Не наважилася.

— Не знаю, як ти, але я й досі тебе кохаю, Алісо з країни чудес, — сказав Костя, дивлячись на неї очима, сповненими радості.

— Я теж тебе кохаю, Костю… — прошепотіла Аліса. — Пробач мені за мій обман. Я шкодую, що так вчинила.

— Я вже давно тебе пробачив.

— Дякую. Чула, що ти отримав титул чемпіона з настільного тенісу. Чи зіграєш тепер зі мною? — запитала вона з усмішкою.

— Залюбки! Запрошую тебе до свого клубу «КРУТА ПОДАЧА».

— Ти здійснив свою мрію! — щиро пораділа за нього Аліса.

— А ти свою. Ти талановита художниця.

І раптом, посеред зали, Костя опустився на одне коліно перед Алісою, діставши з кишені обручку.

— Колись ти зробила мені пропозицію, а тепер я пропоную тобі руку і серце. Алісо, чи згодна ти стати моєю дружиною?

Аліса витерла сльози щастя, що виблискували в її очах.

— Згодна. Я обираю кохання.

Костя надів їй обручку та ніжно, пристрасно поцілував її під гучні оплески відвідувачів.

А яка ціна твого вибору? Що обираєш саме ти? І щойно ти починаєш відповідати на ці запитання, відкривається нова книга, на сторінках якої розповідається саме твоя історія…