6

  Минав місяць після одруження. Перша сума вже була перекинута Семену Івановичу  і той був задоволений, що умови виконувалися. Тільки Костя і Аліса стали чужими. Просто жили під однією кришою, спали в одному ліжкові і на тому все. У них не було дружніх теплих бесід, не було близькості, не були вони щасливими закоханими. Костя продовжував ходити на роботу до спортивного комплексу «SPORT ISLAND». А Надія Борисівна продовжувала чекати новину, що скоро стане прабабусею. Аліса привела в порядок студію де колись малювала її мама, а тепер вона сама б хотіла створювати в ній свої власні полотна. Судія мала терасу з виходом на море і це було так чудово. Можна в любу хвилину спостерігати за морем і малювати його. Та щось у неї не виходило, стан душі не давав можливості розслабитися і насолоджуватися любимою справою. Аліса думала про все, що відбувалося з нею. Їй так хотілося налагодити стосунки з своїм чоловіком, хотілося так як і раніше з ним вільно спілкуватися і кохатися. А в тім вона знала, з самого початку, що буде не просто. Все-таки вони одружилися тому що так треба було, а не тому що їх охопило почуття великого кохання. Без сумніву, почуття були, але… За то в неї є тепер гроші.  Скоріше б розрахуватися з цим Семеном Івановичем. А ще треба умудритися завагітніти, нагадати Кості, про що домовлялися на початку і хай виконує свій обов`язок. І потім все буде добре. Цим Аліса себе заспокоювала.

  Та сталося зовсім не очікуване. Надія Борисівна з інфарктом потрапила до лікарні. Не приходячи до тями померла. Яка ж вона доля, що одне подружжя померло від одного захворювання тільки в різний час. Не дочекалася Надія Борисівна правнука, не здійснилося її останнє бажання.

  Що відчувала Аліса коли труну з бабусиним тілом опускали в могилу? Нічого. У неї не було абсолютно ніяких емоцій. Коли помирає рідна людина відчувається не стерпна біль втрати і це Аліса пам`ятала коли хоронили її батьків і бабусю Олю, а тепер коли хоронять другу бабусю ніякого болю, ніяких переживань, ніяких сліз… і навіть ніякої вдячності за залишену спадщину, за багатство, за можливість жити в достатку і ні в чому собі не відмовляти. Аліса вважала, що заробила ці гроші виконуючи небезпечні поручення бабусі. Ці гроші далися їй не легко. Скільки страху прийшлося пережити і натерпітися, порушуючи закон і переступаючи через себе. І все це заради багатства, яке тепер цілком належить їй.

  На другий вже день після похоронів Аліса розрахувалася з Семеном Івановичем і за свої борги і за борги Кості. Вона звільнилася і тепер вільна жити своїм життям, нікого не боявшись. У неї була надія, що Костя змінить своє ставлення до неї. Тепер це єдине чого б вона хотіла.

  Костя після тренування з очевидним клієнтом зайшов до кабінету свого дядька, який хотів його бачити.

-Проходь племінничок, сідай,- Семен Іванович був у гарному настрої,- розмову до тебе маю. Точніше хорошу новину для тебе.

-Цікаво, що за новина?- Костя замітив, що дядько задоволений, а це означає, що йому є про що розповісти.

-Віднині ти мені нічого не винний. За це дякуй своїй дружині. Ти вдало одружився, та знай, що вона не така проста як здається.

-Що маєте на увазі,- Кості зовсім не сподобалося, що Аліса виплатила його борги, бо просив не лізти,- говорячи не так проста.

-Тому що багатою зробилася,- Семен Іванович велів і на далі не розповідати про свої справи з Алісою, і про те, що вона використовувала його племінника з самого початку,- але ти і на далі можеш працювати у мене. Відтепер будеш отримувати зарплатню, як і всі працівники. Маю на увазі щомісяця будемо тобі перераховувати на твою карту. А в тім ти тапер можеш взагалі не працювати з такою дружиною. Можеш просто насолоджуватися життям, ну а якщо стане нудно то май на увазі.

-Невже…

-Нічого зараз не кажи,- Семен Іванович не дав нічого сказати Кості, підвівся щоб провести його до дверей,- обміркуєш, а потім повідомиш. Можеш взяти собі не велику відпуску щоб побути з дружиною, втішити її, бо вона все-таки бабусю втратила. А до мого «SPORT ISLAND» обов`язково повертайся якщо надумаєш, бо ти один з найкращих моїх працівників. А зараз йди і пам`ятай, що ти молодець. 

  Костя почував себе роздавлено. Знайшовши Артура запропонував йому сходити да бару. Хотілося напитися, що він і це зробив. Артур відмовився з ним пити, а просто був поруч, підтримав і прослідкував щоб друг не на робив дурниць, а потім на таксі відвіз до дому і провів до самих дверей.

  Аліса вже давно чекала на Костю в будинку який відтепер належав їй. Вона почувала себе щасливою. Стільки всього було зроблено і пройдено для цього щастя. Все це не дарма. Шкода, що  так вийшло стосовно Кості. Аліса хотіла залагодити перед ним свою провину. Борги оплатила його не замислюючись. Була готова на все заради нього, аби тільки між ними було взаєморозуміння, любов , пристрасть… А  може треба правду розповісти? Позбутися тягаря. Стосунки побудовані на брехні це найгірше, що може бути. Хіба Костя не заслуговує на те, щоб з ним вона була чесною? Запитала вона в себе. Розповісти все як є, а він хай вже потім вирішує чи пробачати їй чи покинути назавжди.

-Люба моя,- почула п`яний голос Кості,- я вдома.

-Костя,- Аліса вперше бачила Костю п`яним.

-Аліса з країни чудес і як я міг у тебе закохатися? Скажи мені як?- ледь тримаючись на ногах Костя намагався скинути з себе куртку, бо осінь прийшла вже давним давно.

-Навіщо ти так напився?- Аліса допомогла Кості роздягнутися.

-Дай я тебе обійму моя люба. Ти в мене така турботлива,- Костя повиснув на Алісі.

-Пішли я тебе у ліжко вкладу.

-Слухаюся і корюся, бо я тепер належу тільки тобі. Ти ж мене купила.

-Не говори дурниць, - Аліса крок за кроком вела Костю у спальню.

-Дядечко сказав, що тепер я винен тільки тобі. А чим я можу тобі відплатити? Тільки натурою,- Костя зупинився і почав скидати з себе одежу,- тепер я готовий.

-Пішли ти ляжеш у ліжко,- Аліса все-таки намагалася вкласти Костю.