5

  Аліса йшла до «SPORT ISLAND» пригнічена. Сподівалася, що у неї сьогодні вийде проникнути до кабінету Семена Івановича. Це буде вже не так важко ,бо раніше їй вдалося зробити дублікат ключа. Пам`ятає, що ключ був тоді у Кості, а вона у нього викрала і… Та це не важливо зараз, головне знайти всі документи, які вимагалися. Не факт, що вони лежатимуть на видному місці. Може там є сейф і тоді як його відкрити? Як дістати ключ або код від сейфу? Чи під силу буде їй виконати цей наказ? Чи піде ні з чим? І потім втратить спадок, омріяне багате життя, те заради чого стільке ризикувала. Та спочатку тренування по настільному тенісу. Хвилювання переповняло Алісу, серце було готове вискочити з грудей перед зустріччю з тим кого покохала зовсім того не хотівши.

-Привіт,- Костя довго не міг сердитися на неї,- думав, що ти не прийдеш.

-Привіт,- Аліса намагалася бути холодною,- сьогодні ж важливе тренування. Ми ж будемо грати два на два. Це моя перша командна гра.

  Костя очікував почути інше, того, що не стосується гри. Подумав, що мабуть вона на нього ображається за те, що наполягав на знайомству з її батьком. Та хотів як краще, бо серйозно ставився до неї.

-Ти пробач мені Алісо, не хотів тебе ображати,- Костя намагався її обійняти, але не вийшло.

-Я не ображаюся на тебе, бо немає за що. Та буде краще якщо ми не будемо більше продовжувати наші стосунки,- Аліса говорила з великим тягарем на душі.

-Через одну мою помилку ти готова забути про все прекрасне, що було між нами?- Костя не вірив в те, що чув.

-Мій відпочинок добігає кінця і тому ми повинні…

-Ми не повинні,- перебив Костя,- ми можемо знову побачитися.

-Можемо, але не будемо. Я збережу про тебе найкращі спогади, бо ти найгарніше, що траплялося в моєму житті. Не можу тобі пояснити багато речей та знай я далеко не така яку ти мене знаєш,- у Аліси на очах з`явилися сльози та їй вдалося опанувати себе.

-Я готовий тебе пізнати іншу і я знаю, що інша Аліса мені теж сподобається яка б вона не була. Кохаю тебе. Усю тебе кохаю Аліса із країни чудес,- Костя не втрачав надії, що він зможе переконати Алісу не відмовлятися від нього.

-Я рішення свого не зміню. Пішли грати, бо на нас чекають інші гравці.

  Аліса грала не охоче. У неї погано виходило, робила помилку за помилкою. Під час перерви помітила, що Семен Іванович покинув спортивний комплекс кудись поспішаючи. І Аліса вирішила скористатися нагодою проникнути до його кабінету сказавши іншим, що пішла до вбиранні. Опинившись на місці почала все по порядку перебирати і куди тільки можна заглядати сподіваючись на успіх. Наскільки захопилася, що не помітила як до кабінету повернувся Семен Іванович. Він на стільке був шокований, що на декілька хвилин втратив здатність говорити. Давно вже знав, що в «SPORT ISLAND» є шпигуни, але і подумати не міг на Алісу.

-Що шукаєш? Може допомогти?- нарешті Семен Іванович отямився від шоку.

  Аліса від переляку застигла на місці. Вона дивилася на Семена Івановича широко відкритими очима.

-Я… я…,-Аліса не знала, що говорити, а в думках одне, що їй кінець.

-Так що ти шукаєш крихітко?- Семен Іванович замкнув двері свого кабінету,- сядемо і ти мені розповіси усе по доброму. Ну, а якщо відмовишся, то доведеться застосовувати силу. Я думаю ти сама розумієш, що я тебе не відпущу.

-Мене будуть шукати, якщо не повернуся до спортивної зали,- Аліса почала шукати порятунок із ситуації яка склалася.

-Хай шукають, подумають, що поїхала додому, бо набридло грати. Та не це важливо,- Семен Іванович підійшов до Аліси і хотів рукою доторкнутися до її обличчя та дівчина ухилилася.

-Згодна з вами поговорити,- Аліса швидко сіла на стілець напроти письмового столу.

-Ну, добре,- погодився Семен Іванович і сам сівши на крісло яке стояло за його робочим столом,- слухаю.

-Мене попросили…

-Точніше найняли,- поправив Семен Іванович,- хто? Тільки не треба мене обманювати.

-Ваш конкурент,- Аліса ще намагалася викрутитися не розповідаючи правду.

-Який саме?- та тут Семен Іванович збісився, встав із-за столу і підійшов до Аліси з заду.

  Не давши їй можливості поворухнутися схватив за горло:

-Краще не грайся зі мною крихітко,- прошепів їй у вухо,- я все провірю і про тебе теж. Тільки поки я це робитиму ти сидітимеш у мене у підвалі без їжі і води.

Аліса почала задихатися і кивати головою даючи згоду. Їй нічого не лишалося як розповісти правду.

-Коваленко,- нарешті відкашлялася вона вирішивши не видавати свою бабусю.

-Ну звичайно, що Коваленко. Це зрозуміло для мене,- Семен Іванович зловісно посміхнувся,- йому мене не здолати. Що він замислив?  

-Не знаю,- відповіла, а потім обережно запитала,- відпустите мене?

-Просто так не відпущу. Що ти намагалася тут знайти?- Семен Іванович стукнув кулаком по столу,- відповідай швидко.

-Треба було ваші документи сфотографувати,- Аліса вже не бачила сенсу щось вигадувати.

-Зрозумів. Як будеш зі мною розраховуватися за свою вину?- вже спокійно запитав Семен Іванович.

-Я ж вам все розповіла…

-Знущаєшся чи як?- перебив,- будеш моєю коханкою поки мені не набриднеш, або я тебе … та мало, що я можу зробити. Наприклад, наказати вбити…

  Аліса злякалася, бо розуміла, що він не шуткує. Що ж робити? І зовсім несподівано їй прийшла у голову божевільна ідея:

-Я не можу бути вашою коханкою, бо я виходжу заміж за вашого племінника Костю. А вам пропоную гроші. Назвіть свою ціну. Борги Кості теж оплачу.

-Ти що крихітко розумом тронулася?- Семен Іванович  подумав, що мало що з переляку,- якщо у тебе так багато грошей то тоді навіщо брудну роботу виконуєш?

-Я вам не все розповіла. Знаєте Надію Борисівну?- Аліса вирішила розповідати, щоб врятувати свою шкіру.

-Знайоме ім`я,- Семен Іванович трохи подумавши додав,- з її чоловіком у міністерстві працювали.

-Вона винуватить вас у смерті свого чоловіка,- продовжувала Аліса.