2

   Костя прокинувся вранці. Голова тріщала, бо з вечора із другом Артуром перепили горілки не думаючи, що сьогодні повний робочий день. Та й про те, що робота теж вимагала вести здоровий образ життя. Але хотілося відволіктися, забути про всі проблеми і невдачі які переслідували його вже майже півроку. На днях, Костя їздив до Києва, щоб провідати батьків, а вчорашнім потягом був вимушений повернутися, бо не міг більше затримуватися. Дядько не любив коли його племінник був довго відсутнім.

-Пішли у морі скупаємося,- запропонував Артур Кості,- нам відразу полегшає і ми будемо готові розпочати працювати.

-Гарна ідея,- погодився Костя,- море спокійне. Приємно буде зануритися в прохолодну водичку в таку спеку.

-Не говори, пече з самого ранку.

  Хлопці на перегонки побігли у воду. Їм ще необхідно було встигнути випити кави, привести себе в порядок, бо вже о десятій відкривається спортивний комплекс «SPORT ISLAND». Це найбільший спортивний комплекс міста на березі Чорного моря. Він мав аж три здоровенних корпуса і два літніх тентових павільйонів, а також великий басейн для плавання під відкритим небом. До послуг відвідувачів були тренажерні зали, тенісний корт, столи для настійного тенісу, баскетбольний майданчик, фітнес… А ще, вдале розташування комплексу біля моря давало різноманітну можливість клієнтам займатися водними видами спорту, такими як: серфінгом, дайвінгом, водними лижами… Тут працювали тренери, які мали відповідну освіту і були професіонально підготовленими. Кожен тренер по необхідності проводив з клієнтом навчальну і тренувальну роботу направляючи на вдосконалення того чи іншого виду спорту. Не менш важливо мало значення розуміти запити і проблеми відвідувачів. В основному клієнтами цього спортивного комплексу були заможні мешканці міста та туристи, які приїжджали на відпочинок до моря, а також сюди іноді заглядали відомі спортсмени. Особливо у літку комплекс приносив неймовірно великий дохід своєму власникові.

  Костя і Артур в свій час були студентами університету фізичного виховання та спорту, а тепер працювали тренерами. Артур працював особистим фітнес тренером відомих людей міста і був задоволеним своєю роботою і життям на відміну від свого друга і колишнього однокурсника Кості. Бо Костя, після закінчення навчання мріяв відкрити свій власний спортивний клуб з настільного тенісу у столиці де він народився і мешкав поки все не пішло на самий низ. Ті проблеми з якими зіткнулася його родина порушила всі плани хлопця. Раніше Костя приїздив до Чорного моря на відпочинок. В дитинстві з батьками, а згодом з друзями та своєю дівчиною, яка його покинула дізнавшись, що він тепер той самий бомж.

-Як кардинально, в якусь одну мить може змінитися твоє життя,- з сумом казав Костя другові,- у мене була машина шикарної марки, своя квартира в центрі Києва, а тепер немає нічого та й ще вимушений відробляти борги батька.

-Співчуваю тобі друже,- це єдине, що міг сказати Артур.

  Батько Кості, рідний брат Семена Івановича теж займався колись бізнесом тільки у Києві. У нього була своя компанія по виробництву спортивного інвентарю. Та згодом компанія почала терпіти поразки, а батько залазити у борги. Борги росли, а час ішов і треба було їх повертати та не було чим. Продали все, що могли і цього було замало щоб розрахуватися. Після пережитого інсульту батько вже не міг приймати ніяких рішень. І потім Костя був вимушений вирішувати, як виплачувати борги, які ще лишалися висіти. Саме тоді Костя і звернувся до свого дядька за допомогою так і не дізнавшись, чому батько сам не цього не зробив. Дядько Семен Іванович погодився позичити грошей при умові, що Костя відробить у нього в комплексі тренером по настільному тенісу протягом декількох років. Нічого не лишалося, як погодитися.

-Ну от і перші клієнти прийшли,- замітив Артур,- пора приступати. Не переживай друже ти все здолаєш і все у тебе буде добре.

-Дякую. Твоя підтримка для мене важлива.

  Робочий день проходив  гладко, ніяких скандалів і незадоволень з боку клієнтів не було. Вже під кінець до комплексу приїхав Семен Іванович, який в першу чергу підійшов до свого племінника.

-Радий, що повернувся,- Семен Іванович потиснув руку хлопцеві.- Як з`їздив? Як твій  батько?

-Батько, як був поганий так і є без змін. Мене не впізнав, на жаль. Мати коло нього веде догляд. Вона вже так вимучилася, але тримається і не здається. Вірить, в те, що ситуація налагодиться і буде все як і колись,- в середині Костя відчув, як серце зжало від болю коли це розповідав.

-Ти теж вір. Мій брат сильний тож обов`язково витягне. До тебе у мене є справа.

-Слухаю,- та Костя вже знав, що це буде очевидне завдання якими час від часу закидав його дядько. А він не міг відмовитися і вимушений був робити все, що йому наказували.

- Деякі впливові люди, бажають між собою влаштувати турнір по настільному тенісу. Про деталі завтра обговоримо. Та знай, що ти повинен все організувати і проконтролювати. Необхідно, щоб вони отримали максимум задоволення від гри і захотіли би повернутися сюди знову. Треба, щоб вони тут,- Семен Іванович показав пальцем у підлогу, маючи на увазі свій комплекс,- залишали якомога більше грошей. Після гри влаштуєш їм вечірку біля басейну, але після того як інші клієнти розійдуться. А  в тім ти і сам в курсі.

-Я все зроблю як треба,- пообіцяв Костя.

-І ще, моя Даринка,- мав на увазі свою доньку,- думає відмітити своє день народження на теплоході. То ти все це теж проконтролюєш. Приглянеш за порядком, а головне за нею самою. Головне щоб не напилася і не випала за борт. Зрозумів?

-Так, я все зрозумів.

  Семен Іванович задоволений пішов до свого робочого кабінету. Це чоловік майже шістдесяти років. Не високого зросту, в міру з накачаним тілом. Полюбляв носити спортивний стиль одягу відомих брендів. По його поведінці було видно, що життя вдалося і що він був самозакоханим егоїстом. В минулому депутат, а зараз успішний бізнесмен.