Інтерлюдія І

Ашиан любив медитації.

Тільки в такі моменти його неспокійний розум поринав до виру блаженної бездіяльності, позбавлявся тривог і занепокоєння, припиняв планувати, обмірковувати, зіставляти. І переставав множити нові питання у пошуках відповідей на вже наявні.

Ось і зараз, під час перевдягання для медитації, Ашиан востаннє обмірковував аргументи для майбутньої вечірньої розмови з третім і п'ятим членами Ради Давніх щодо прийдешнього вторгнення блідих створінь. Але цим роздумам заважали думки зовсім іншого роду. Він щоразу повертався до згадок про жінку-ліча, побачену вранці в домі Суар. Чомусь вона була йому знайома. Не через ім'я, ні. Ашиан вже згадав, чому він знав її ім'я — через коротке обговорення Радою факту несподіваної появи нової безсмертної.

Спокою не давало інше. Щось не те було з її зовнішністю.

Але що?

Залишки смертної шкаралупи, яку така юна і настільки обдарована безсмертна остерігалася струшувати зі своїх кісток?

Навряд чи. І певною мірою її нерішучість виглядала навіть кумедно з точки зору такого стародавнього ліча, як Ашиан. Юне дитя навіть не підозрює, що плоть їй лише заважає. Але якщо не це, то…

Що ж тоді?

Може, підозріло чисте скелетоване обличчя порівняно із залишком тілесної оболонки?

Можливо. Це виглядало, ніби... Вона приховує від когось своє обличчя.

Навіщо?

Хоча, не виключене поранення в цю область, яке спричинило смерть, що призвела до піднесення. Але він не помітив слідів настільки серйозних пошкоджень на її лицьових кістках, окрім...

Окрім чого?

Ця думка здалася Ашианові важливою. На її обличчі таки була якась вада. Треба було згадати її та подумати, що вона могла б означати. Раптом саме в ньому крилася причина його занепокоєння?

Наче йому бракувало інших приводів для роздумів.

Наприклад, рішення з приводу майбутніх заручин Аланара і цієї... Інешуд. Більш невідповідну партію для його далекого нащадка було складно й уявити. Але запропонований Тіором посаг із десятка кістяних гончаків з повною передачею керування — вагомий аргумент. Заради такого можна й потерпіти це невиховане і некероване дівчисько... пару-трійку років. А потім з нею щось трапиться. І стати лічем вона не зможе — на превеликий жаль всього роду Тар.

Адже смертні — такі смертні.

Ашиан повільно опустився на ложе для медитації та почав викидати зі свого розуму одну настирливу думку за іншою. Одну за іншою... Одну за...

...Череда образів яскравим спалахом висмикнула свідомість Ашиана з затишної темряви медитації. Рій думок одразу увірвався до його черепної коробки та злетів, заметушився і загудів, стривожений цим несподіваним, але таким жаданим сигналом того, що...

Спрацювало пошукове заклинання.

Вбивця себе викрив.

Тихо зашипівши, Ашиан сів на ложі для медитації та повільно, із задоволенням похрустів кісточками пальців спочатку лівої руки, потім правої. Під цей тихий хрускіт думки поступово затихали й упорядковувалися. Це дозволило спокійно і вдумливо проаналізувати, де саме знаходився вбивця, перш ніж зумів відновити своє витончене маскування. А воно напевно було витонченим та складним, якщо йому вдавалося весь цей час ховатися від уваги настільки стародавнього і досвідченого ліча, як Ашиан.

Йому знадобилися лічені хвилини для того, щоб зрозуміти, де це місце. Так близько.

Злість і лють захлеснули розум Ашиана, але відпрацьована століттями практика допомогла погасити емоції всього за кілька секунд. Не зараз. Час для емоцій настане пізніше. 

А зараз йому треба було дещо згадати.

І якщо спогади підтвердять підозри, то у глави роду Тар безперечно знайдеться пропозиція, від якої глава роду Суар не посміє відмовитися.