Інтерлюдія І

— Мій лорде...

Нод, старий слуга, звернувся до нього з бездоганною шанобливістю. Іншого й не передбачалося, з огляду на його вік та досвід. Але самою своєю появою в заборонений час він відвернув ліча від роздумів.

І вже тільки за це заслуговував на смерть без права на піднесення, попри всі роки самовідданої служби.

Але лорд Ашиан Рітад Іссін Тар, глава роду Тар і другий у Раді Давніх, був надто розчарований ходом своїх думок, щоб карати свого слугу за невчасну появу. Йому необхідно відволіктись.

Повільно повернувшись до шанобливо схиленого живого, ліч ледь помітно хитнув пожовклим від часу черепом свого досконалого, начисто позбавленого плоті тіла. Не побачивши, а відчувши це завдяки вишколу і загостреному магічному чуттю, Нод підкорився безмовному дозволу говорити.

— Я перепрошую, мій лорде, але новина надто важлива і термінова.

Слуга випростався і шанобливо глянув на багато розшитий сріблом поділ чорної мантії Ашиана. Піднімати погляд вище ліч не давав йому дозволу. А розуміння меж дозволеного у Нода було достатнім для того, щоб дожити до похилого віку.

— Яка новина? — холодно поцікавився глава роду Тар, не поспішаючи демонструвати свою зацікавленість. Якщо слуга посмів потривожити його під час відпочинку, отже, новини були справді важливими. Або хоча б незвичайними.

— Інформатор повідомив, що рід Суар очікує на поповнення.

— Живі народжуються та вмирають, у цьому немає нічого важливого.

За шість сотень років свого посмертя Ашиан переконався у цьому, як ніхто інший.

— Поповнення — незвичайне, мій лорде...

Холодний тон ліча не ввів в оману старого слугу, і він навіть дозволив собі усміхнутися куточком рота. Ця швидкоплинна усмішка зрушила сітку зморшок на його обличчі. І щоразу Ашианові здавалося, що ще трохи, і шкіра старого почне обсипатися, як розтріскана штукатурка.

— Цим поповненням стане маг вогню та ліч.

Ашиан схрестив руки на грудях, поклавши долоні на передпліччя. Пограв кістяними пальцями спочатку лівої, а потім правої руки. Інформація справді була... цікавою.

— Хто вони?

— Я розпорядився дізнатися про це. Поки що відомо лише те, що маг вогню виходить заміж за спадкоємця роду Суар. А ліч... Зібрана про неї інформація надто суперечлива, щоб я втомлював вас її переказом, мій лорде.

— І все ж? — ліч знову перебрав пальцями щільну тканину, що закривала передпліччя. — Розкажи коротко.

— Про кого саме, мій лорде?

— Про ліча.

— Вона дуже молода і дивно поводиться.

— У чому ця дивина?

Ашиан дозволив собі легкий натяк на зацікавленість у голосі. Підбадьорений цим слуга усміхнувся помітніше.

— Вона дуже, — Нод з натиском повторив слово, — дуже молода.

Увага слуги до цього факту вже починало набридати лічу.

— Наскільки? — роздратовано спитав він.

— Їй нема й двадцяти років.

Якщо це був жарт, то Нод вибрав для нього вкрай невідповідний час.

— З яких вона провела у посмерті менше ніж рік. Але її аура стабільна, ніби минуло не менше двох років, мій лорде.

Роздратування Ашиана схлинуло, поступившись місцем холодному інтересу. Якщо новоспечена Суар справді настільки молода, то вона або самородок з рідкісною силою таланту до некромантії, або щось приховує. Що саме й навіщо — питання другорядне, але також потребує уваги.

Варто було б розібратися, щоб знати, чого від неї чекати.

— Подивися на мене, — наказав ліч.

Слуга обережно підняв погляд, зупинивши його на скелетованому обличчі Ашиана, але не сміючи дивитися в палаючі отруйно-зеленим вогнем очниці.

— Мені потрібна будь-яка інформація про цього ліча. Як її звати?

— Шиз Асшен Несхат, мій лорде, — охоче відповів слуга.

Це ім'я чомусь здалося Ашиану знайомим. Нещодавно він чув його... Але не міг згадати, коли саме. А це означало, що свіжі спогади слід було перебрати — спокійно й методично, один за одним. Так, як він умів це робити. Але згодом, не зараз. У його розумі промайнула ідея, яка видалася надто цікавою, щоб одразу її відкидати через ризикованість.

— А що ти знаєш про мага вогню?

Якщо Нод і здивувався різкій зміні теми, то нічим цього не виказав. Втім, йому не звикати.

— Молода, з вигляду двадцять п'ять — двадцять шість років. Знаходиться на піку сили або наближається до нього. Якщо слідувати віруванням магів вогню — має дати сильне потомство.

— Династичний шлюб?

— Не схоже те, мій лорде, — слуга хитнув головою на підтвердження своїх слів, але виглядало це на погляд Ашиана не надто впевнено. — Вона прибула сама.

— Це виглядає... нетипово, — Ашиан додав своєму голосу нотку сумніву. — Ти впевнений?

— Цілком і повністю, мій лорде. Наскільки вдалося з'ясувати, вона прямувала до міста у супроводі спадкоємця роду Суар і... тієї самої Шиз Асшен Несхат. Але інцидент біля Тремтячих Пагорбів змусив їх змінити маршрут, і вони приєдналися до...

— Он як... — тиха, ледь чутна фраза ліча змусила слугу одразу замовкнути. Ашиан задумливо розгладив пальцями тканину на передпліччя. — Виходить, вони знайомі.

— Наскільки я міг відчути на відстані не просто знайомі, а друзі. Усі троє.

Однією з цінних для Ашиана якостей його слуги була природна емпатія, додатково посилена магією. Просто глянувши в обличчя, Нод практично майже завжди знав, що відчуває людина навпроти. Принаймні жива. З безсмертними було складніше, але щодо цього не можна було судити напевно.

Ліч нічого не відповів вголос, але отримав непоганий привід для роздумів в іншому напрямку. Як мінімум, про те, яким чином роду Суар вдалося отримати згоду на шлюб. Хто з них і як взагалі зумів знайти точки дотику з будь-яким кланом магів вогню, з огляду на закритість і норовливість цих чарівників та віддаленість їхнього світу. Останнє особливо дратувало главу роду Тар, оскільки його особисті спроби у цьому напрямі незмінно закінчувалися провалом. Маги вогню залишалися ввічливими, але непохитно відмовлялися як віддавати своїх дочок заміж, так і приймати до себе некроманток чи будь-яких інших чарівниць.