Єдина

- Я згадала її, - тихо промовила Сніжана, коли молоді люди їхали додому, переважно мовчки.

- Про що ти говориш? - запитав Стас, не відволікаючись від дороги. Прекрасно знав, кого має на увазі дружина, але намагався зробити вигляд, що здивований.

- Кралю цю згадала. Модель, - терпляче пояснила Сніжана, - три роки тому, на твоєму випускному, ви з нею стояли у темному провулку. Добре, що хоч цілуватися не лізла. Бо мені б довелося за вбивство сісти.

Молодий чоловік мимохіть усміхнувся, смутно пригадуючи давні часи.

- Ти тоді мужньо відреагувала на ту сцену, - зауважив молодий чоловік. Плавно повернув кермо, з’їжджаючи з головної дороги.

- На її щастя, - коротко відповіла Сніжана.

Стас піджав вуста, продовжуючи стискувати кермо. Він бачив та відчував, що Сніжана роздратована та засмучена. Він її розумів: якби зайшов до кабінету та побачив, що кохана дружина у компанії симпатичного, молодого чоловіка, то певне, викинув би його у вікно. Чомусь у Сніжани виходило відправити наполегливих прихильників куди подалі, а от у білявого юнака  подібного не траплялося.

Раптом, хлопець відчув дотик до свого стегна. Тонка долоня Сніжани наполегливо проїхалася вниз, досягла коліна хлопця, повернулася назад, сковзнувши уверх. Потім спритна долоня проникла між ногами чоловіка…

- Сніжинко, не хулігань, - хмикнув Стас, - я за кермом.

- Тебе це бентежить? - спокусливо спитала Сніжана, навіть не думаючи забирати руку.

- Мене це хвилює, тому я тільки… ти що робиш, бешкетниця!!!

Стас сіпнувся від спокусливих дотиків та ледве втримав кермо.

- Кохана, не спокушай, - наказав він.

- Невже не бажаєш екстріму?

- Приїдемо додому, я тобі влаштую екстрім, - пообіцяв чоловік.

Дівчина усміхнулася та більше не стала заважати водію вести машину. Хоча б тому, що сама розуміла, наскільки небезпечно витворяти подібні маніпуляції. Просто хотіла нагадати Стасу і собі, кому хлопець належить.

Молодий чоловік не любив швидкої їзди, точніше, ще не звик до подібного. Для нього стало несподіванкою, коли тато подарував на ювілей синові шикарну машину. Хлопець ніколи не горів бажанням сісти за кермо, але і не заперечував. Чому б і ні? Принаймні це давало можливість іноді знаходитися у салоні наодинці, а не с постійними таксистами та персональними водіями.

Приїхавши до елітної багатоповерхівки, Стас зупинився на звичному місці. Відчував себе трохи втомленим та хотів як можна скоріше опинитися у ліжку. Звісно не самому, бо на шлюбний обов’язок сил у подружжя ніколи не бракувало.

- Сніжинко, ти як? Втомилася? - ласкаво звернувся до неї хлопець.

Дівчина відповіла не одразу. Кілька митей сиділа, дивлячись перед собою. Потім повернулася до чоловіка, який дивився у відповідь. Бірюзові очі світилися турботою та щирими почуттями до своєї половинки.

Сніжана швидко подалася уперед та поцілувала коханого. Потім міцно обняла його за шию та затихла, тихо схлипуючи.

Стас однією рукою, обійняв свою дівчинку у відповідь, іншою почав гладити біляві пасма. Вже знав, що молода дружина потребує захисту та щоб її втішили. Хлопець прекрасно усвідомлював, хто виною тому, що кохана місця собі не знаходить.

- Маленька, припини, - тихо проговорив він, - невже Таня тебе так засмутила?

- Вона вродлива, як вважаєш? - спитала білявка, не рознімаючи обіймів.

- Так собі. Середнячок, - відповів хлопець.

Вражена Таня, відсторонилася та обхопивши обличчя Стаса, заглянула у його очі.

- Ти серйозно? Називаєш першокласну модель середнячкою?

Хлопець усміхнувся та знизав плечами, даючи зрозуміти, що не обманює.

- Це тому, що мені байдуже на неї. Нехай хоч конкурс «Міс Всесвіт» виграє, моя думка до неї не зміниться.

Сніжана знову сіла на своє місце та задумалася.

- Кохана, може у квартиру підемо? - обережно запитав Стас.

- Ми б могли бути з нею подругами, - промовила дівчина, - Таня не тільки вродлива, але також цікава і розумна.

- Зрозумів. Винен.

- Але вона недобра, - серйозно продовжила Сніжана, не реагуючи на жарт чоловіка, - один її погляд, направлений на тебе… Стасе, вона прагне тебе отримати. Підкорити та оволодіти. Мені зустрічалися такі люди у житті. Подібні особистості не зупиняються ні перед чим.

- Нехай прагне, - хлопець відчував, що йому набридає подібна розмова, - вже казав і ще раз скажу: байдуже на неї. Зовсім не подобається, що наші шляхи знову перетнулися, але тут вже нічого зробити не можна. Хіба що скасувати усі угоди і втратити величезні фінанси. Батько такого не пробачить і не допустить.

Сніжана знову нічого не відповіла. У глибоких синіх очах можна було прочитати хвилювання, відчай та рішучість одночасно. Раптом вона підняла голову та знову подивилася на чоловіка:

- Стасе, скажи мені правду: до Тані у тебе немає більше почуттів?

- У мене їх ніколи і не було, - зізнався хлопець, - помилкою стало тоді зустрічатися із нею, але мені хотілося щастя. Не взяв до уваги, що без тебе, особисте щастя неможливе.