Коли немає вибору

Стас приїхав до батька на роботу майже о восьмій годині вечора. На фірмі лишилися тільки охоронці та деякі із робітників, що мали попрацювати понаднормово. Подібне часто траплялося, але ніхто не скаржився, тому що президент завжди із щедрістю оплачував зайві години.

Проходячи повз ресепшен, молодий чоловік відмітив, що Анестейшен на місці не було. Отже, молода секретарка поїхала додому, хоча мала бути у компанії до того моменту, доки керівник не звільниться.

Хлопець хотів поговорити з батьком щодо співпраці з їх новою моделлю. Стас не відчував жодного бажання бачитися з колишньою дівчиною, тому хотів уточнити власну роль у даній справі. Якщо виходить так, що це його узагалі не буде стосуватися, тоді байдуже, чи буде Таня з ними працювати. Головне, щоб подібна співпраця не торкнулася його самого. Молодий чоловік не міг забути сумний докір у блакитних очах Сніжани, її незрозумілий страх. До того ж, Стас сам не мав жодного бажання бачитися з тією, яка кілька років тому, помстилася тому, хто покинув її.

 Досі, молодий чоловік не міг забути дурної вистави, коли стояв перед натовпом дівчат в одних джинсах. Ще й викладачці попався тоді. Певно, самий яскравий випадок та спогад з університетського життя.

Зайшовши до кабінету батька, побачив останнього настільки поглинутим роботою, що навіть голови не підняв. Поряд стояла попільничка, у якій лежала недокурена сигарета, від якої летів  дим.

- Тату, я відкрию вікно, - промовив син, підходячи до панорамного вікна.

- Угу, - відповів той, так само продовжуючи роздивлятися папери.

Стас трохи відкрив вікно і на нього повіяло прохолодою весняної ночі. Надворі стояла мирна тиша, з третього поверху відкривався чудовий вид на нічний Київ. Прекрасне та величне місто-столиця сяяло безліччю вогнів, зачаровуючи таємничістю.

- Тату, ти ще довго думаєш тут сидіти? - спитав Стас, підійшовши до столу, - я хотів ще сьогодні додому потрапити.

Чоловік, нарешті, відірвався від документів, і поклав їх на столі. Молодший Златогорський побачив, що це угода між ними та моделлю. Певно, президент надавав дуже велике значення даному співробітництву.

- Радий синку, що ти завітав. Якраз чекаю на Антоніну. Обіцяла заїхати. От я і скористався часом та вирішив почитати угоду, яку маємо укласти з моделлю. Уявляєш, вона готова працювати за досить помірну плату. Не сподівався від неї подібних поступок. Нечувана вдача, навіть думаю, де тут підвох.

- От щодо цього і хотів поговорити, - промовив Стас, сідаючи навпроти батька, - так сталося, що я знаю нашу модель.

- Та ти що? Де це ви встигнули перетнутися? - здивувався Захар, - вона ж наче тільки нещодавно з Америки повернулася.

- Ми знали один одного ще до того, як стала моделлю. Таня - моя колишня дівчина.

- Та ти що! - вигукнув старший чоловік, - бачу, синку, ти усюди встигаєш. Тепер починаю розуміти, чого така красуня та затребувана модель легко погодилася співпрацювати та ще й на вигідних, для нас, умовах.

- Я не стану уточнювати, які саме умови, але прошу про одне: щоб Таня трималася від мене подалі. Звести наше спілкування до мінімуму. На жаль, їй доведеться спілкуватися із моєю дружиною, але тут легше. Сніжана завжди може передати повноваження майстриням та не бачитися з Танею.

На мужньому обличчі старшого Златогорського з’явився винний вираз, який той спробував приховати за наступними словами.

- Розумієш, синку, Таня поставила деякі умови щодо тебе. Вони зовсім прості… класна стрижка. Сніжана просто розумничка. Знає свою справу.

- Що за умови? - спитав Стас, не даючи збити себе з пантелику.

- Таня виказала бажання, щоб ти супроводжував її у деяких моментах…

- Тату! - вигукнув Стас.

- Я не знав, що для тебе це так принципово, - спробував пояснити чоловік.

- Чого ти не знав? Того, що мені це може не  сподобатися? Не кажучи вже про Сніжану.

- Це робота, сину. Не завжди робимо те, що подобається.

Стас не знайшов, що відповісти. Батько має рацію, заради спільних інтересів корпорації, кожен має робити усе можливе та неможливе. Бізнес сімейний, від нього залежать подальша доля кожного з них. Проте, невже варто плутати роботу та особисте?

Помітивши, наскільки зіпсувався настрій спадкоємця, багатій накрив долоню хлопця, власною долонею.

- Синку, розумію, що тобі певне, не хочеться спілкуватися із сторонньою жінкою. Але я вже підписав угоду…

- Ти знову за старе? - не втримався хлопець, - підписав угоду щодо мене, не порадившись зі мною? Минули помилки нічому не навчили.

- У цій угоді немає нічого поганого, - парував Захар Петрович, - ніхто тебе не змушує спати з Танею. Хіба що сам побажаєш заради просування справи.

Молодий чоловік ледве стримався, щоб не сплюнути на підлогу або стіл. Батько лишався у своєму репертуарі, і про бажання сина подумав в останню чергу. Тобто подумав, але після того, як упевнився, що діє задля отримання прибутків.

- Коли підписав угоду, тоді сам і супроводжуй нашу шановну модель, - сказав хлопець.

- Юначе, будь ласка, без вередів, - парував батько.