ІІ

Нарешті я прокинувся. Де я? Не розумію, темно. Судячи з усього я в якомусь темному приміщенні. Мої руки зв'язані?! Дідько! Та що тут відбувається?!

Яяя... Чому я тут?! Що трапилося?! Так, останє, що я пам'ятаю, це як я сидів в трактирі... і потім… це все той хлопець! чи шинкар?! Ааа! Що тут відбувається?! Щей до того всього голова розколюється.

Голоси? Я чую голоси. Вони були не далеко, тому я вирішив, що поки треба притворитися що я досі у відключці.

• Сьогодні був непоганий улов! - цей голос був схожий голос того хлопця, який підсів до мене у трактирі.
• Ти впевнений що його не будуть шукати? - там є ще хтось крім того незнайомця? Цікаво.
• Так, він зупинився один, до того ж він все ще зелений, навіть не знає свій тип магії, тому нічого він нам не зробить, повір! - щось він дуже в цьому впевнений, але мушу погодитись, я ще зелений. -  До того ж шлях в нього довгий, якщо він вирішив зупинитись в нас. Він десь день в дорозі на шляху до міста. А на дорозі можуть бути розбійники, або він не витримав те що він не поступив… Нууу ти зрозумів про що я. Тай зв'язку в нього тут ні з ким немає. Плюс в нього мають бути гроші! Як ні як йшов поступати. Інший - п'яниця думаєш його зникнення хтось помітить? Ой навряд.

І ті двоє, які йшли сюди засміялися.

• І так. З кого почнемо?
• Давай спочатку з молодого! В нього має бути більше сил. 
• Давай.

Голоси були все ближче і ближче, одні зупинилися інші продовжили наближатись до мене. Що робити? Треба щось придумати!

Раптом мене схопили за одяг та почали піднімати. Потрібно щось зробити але що? І, сам від себе не очікувавши, я вдарив головою в лице того, хто підняв мене. Одразу після своїх дій я не встояв на ногах і врешті впав та почув крик:

• Ах ти ж гадина!

Відкривши очі побачив що з носа саме того хлопця, що сидів зі мною в таверні текла кров. А позаду нього чувся сміх

• Ти вже навіть не можеш впоратись з хлопцем у відключці.
• Замовкни! Він при свідомості! Дія порошка швидко пройшла!

І тут я почув спокійний голос позаду себе:

• Ооо! А ти непоганий. Бойовий! Просто так не здаєшся!
• Ааа?! Ти теж прокинувся? Ти ж випив подвійну дозу! - сказав той тримаючи ніс руками.
• Ану всі сюди! Вони прокинулись.
• Що ти таке говориш? Що може зробити такий як ти, який тратить всі свої грощі на випивку?

Переферійним зором я побачив на лиці п'яниці усмішку:

• Ну, я знаю скільки вас тут є. В цій кімнаті 3, в сусідній ще 6 та ваш бос, який сидить на самоті і чекає вас.
• Що? Як ти? Ай, та це вже не важливо! Вам все одно кінець!
• О, я теж так думаю, але це вам сьогодні кінець.

П'яниця спокійно встав. У нього на руках не було мотузок.

• Як ти визволився?!

І тут, в світлі магічного ліхтаря, я побачив як його тінь повільно прямувала до негідників. Вони її не бачили, але вона повільно але впевнено обступала їх. Тут позаду них, з тіні повільно з'являється якийсь силует, весь чорний, лише очі сяють синім. І на деяких частинах можна побачити елементи броні.

Коли вони побачили що було ззаду них вже було занадто пізно. Одим ударом тінь відправила в царство Морфея двох, які стояли позаду.

• Я вас довго шукав. Ви вже протягом декількох місяців викрадаєте людей для своїх експерементів. І я повинен був знайти вас. 

В його долоні з'явився маленький чорний вогник який з часом ставав все більшим і більшим, і більшим... Потім він зіврвався з руки і полетів в сторону останнього з них й за одну мить він теж вже лежав. Після цього він повернувся до мене і сказав.

• Не хвилюйся, я від короля. Я скоро повернусь, піду розберуся з іншими.

Він ішов, в навколо нього вигравала різними силуетами темрява.

А я сидів і не міг зрозуміти що я тільки но побачив. Це була магія, про яку я ніколи раніше не чув…