Нарешті я прокинувся. Де я? Не розумію, темно. Судячи з усього я в якомусь темному приміщенні. Мої руки зв'язані?! Дідько! Та що тут відбувається?!
Яяя... Чому я тут?! Що трапилося?! Так, останє, що я пам'ятаю, це як я сидів в трактирі... і потім… це все той хлопець! чи шинкар?! Ааа! Що тут відбувається?! Щей до того всього голова розколюється.
Голоси? Я чую голоси. Вони були не далеко, тому я вирішив, що поки треба притворитися що я досі у відключці.
І ті двоє, які йшли сюди засміялися.
Голоси були все ближче і ближче, одні зупинилися інші продовжили наближатись до мене. Що робити? Треба щось придумати!
Раптом мене схопили за одяг та почали піднімати. Потрібно щось зробити але що? І, сам від себе не очікувавши, я вдарив головою в лице того, хто підняв мене. Одразу після своїх дій я не встояв на ногах і врешті впав та почув крик:
Відкривши очі побачив що з носа саме того хлопця, що сидів зі мною в таверні текла кров. А позаду нього чувся сміх
І тут я почув спокійний голос позаду себе:
Переферійним зором я побачив на лиці п'яниці усмішку:
П'яниця спокійно встав. У нього на руках не було мотузок.
І тут, в світлі магічного ліхтаря, я побачив як його тінь повільно прямувала до негідників. Вони її не бачили, але вона повільно але впевнено обступала їх. Тут позаду них, з тіні повільно з'являється якийсь силует, весь чорний, лише очі сяють синім. І на деяких частинах можна побачити елементи броні.
Коли вони побачили що було ззаду них вже було занадто пізно. Одим ударом тінь відправила в царство Морфея двох, які стояли позаду.
В його долоні з'явився маленький чорний вогник який з часом ставав все більшим і більшим, і більшим... Потім він зіврвався з руки і полетів в сторону останнього з них й за одну мить він теж вже лежав. Після цього він повернувся до мене і сказав.
Він ішов, в навколо нього вигравала різними силуетами темрява.
А я сидів і не міг зрозуміти що я тільки но побачив. Це була магія, про яку я ніколи раніше не чув…