Історія І

Ось нарешті моє 20 літо настало. Нарешт, я, в своєму маленькому селі назбирав гроші, щоб піти вчитися у столицю в найкращий академію магії. Моя мрія нарешті стане реальністю! Я, заради неї, працював цілими днями, а ночами вивчав теорію магії.

В цьому світі магія ділиться на чотири види: 

1)Атакуючу, яка наносить неймовірну шкоду, проте, користувачі такого типу магії є дуже слабкими до прямих атак;

2)Захисна магія, яка, в свою чергу, не наносить великих ушкоджень, але вона робить з її власників непробивних до атак холодною зброєю. Їх можуть пробити лише магістри атакуючої магії.

3)Магія підтримки, яка майже не має атакуючих заклинь, проте вони підтримують своїх соратників. 

4)І останній тип магії найзагадковіша - магія смерті, темряви або магія некромантів (хто як її тільки не називає) таємнича та найменш досліджена. 

До вступу в академію магії ти не знаєш, яку магію ти будеш застосовувати.

Свій тип магії та свій початковий рівень ти дізнаєшся під час вступу, проте якщо ти з багатої сім’ї тоді… Ну ви зрозуміли. Багатії свій тип магії знають давно і займаються з репетиторами.

Вже завтра я буду в столиці і дізнаюся, який тип магії мій і можу почати навчання.

А сьогодні? А сьогодні я заночую в маленькому містечку Езорн. Після довгої дороги я нарешті дібрався. Зайшовши до міста я одразу відчув погляд містян на собі. Настороженний, неприязний, ніби я якась незрозуміла сумнівна особистість. 

Зайшовши в трактир я окинув приміщення поглядом - він був майже пустий.

Ніхто на мне не звернув увагу.

Шинкар стояв за стійкою. Це був чоловік років сорока. Відчувалось, що він людина, яка багато пережила багато. Особливо це відчуття підсилював його шрам на на лиці та густа, проте не велика, борода.

• Доброго вечора,
• Хіба він добрий? Відвідувачів майже немає. - буркнув шинкар.
• Вільні кімнати на ніч у вас є? та якась вечеря? - лице шинкаря стало вже не таке не задоволене як було.
• Є! 5 золотих.
• Гаразд тримайте.
• Вибирай вільне місце та сідай! Через декілька хвилин буде їжа.

Повернувшись та глянув на вільні місця у напів темному приміщенні я пройшов та сів під ліхтарем. 

Як на мене, в приміщенні було занадто темно. Якби тут було нормальне освітлення, то це місце було б ідеальним аби трохи почитати. 

В приміщенні крім мене сидів один п'яниця, який, здавалось, як декілька хвилин і він відійде в царство Морфея прямо на столі. Та двоє людей, які сиділи за столом та про щось дуже активно спорили. 

Вже через декілька хвилин в мене на столі  переді мною лежало мясо та кружка еля. Я спокійно почав трапезу та після неї я одразу мав іти спати, щоб завтра продовжити шлях. Коли мені залишилося декілька хвилин щоб доїсти розігріте вчорашнє мясо в трактир зайшов молодий хлопець, оглянув всіх хто сидів в трактирі та направився до мене. Нічого не спитавши він підсів до мене.

• Шинкарю кружку елю і обнови моєму сусідові - я був вельми здивований від цього, та ледь не подавався мясом.
• Ти не місцевий? Я тут всіх місцевих однолітків знаю!
• Так. Я направляюсь в столицю на вступні екзамени.
• О! То ти майбутній маг? І ким? Якого типу ти? - спитав він та відпав з курки.
• Ч не знаю, не мав змоги дізнатися свій тип. - випивши елю сказав я.
• Давно планував стати магом? - і на його обличчі з'явилася не дуже приємна усмішка.
• Скільки себе памят…..

Не встиг я сказати свою фразу, як в мить в мене в очах потемніло і я відчув лише глухий удар. Моє тіло впало на землю....