Глава 1

Марк

Місто під моїми вікнами виглядало як розсип дешевого бісеру на брудному оксамиті. Я не люблю ніч за її романтику, я люблю її за те, що вона приховує ціну моїх рішень. Склянка віскі в моїй руці була холодною, але всередині в мене все випалювала крижана лють.

Двері мого кабінету відчинилися без стуку. Тільки одна людина дозволяла собі таку зухвалість.

— Вона тут, — коротко кинув Віктор. Його голос був позбавлений емоцій, як і завжди, але я помітив, як напружилися його щелепи.

— Сама? — я не повернувся. Мені було цікаво, чи вистачить у неї сміливості прийти без охорони, яку я їй формально залишив.

— З сестрою. Єва чекає в машині, Адріана піднялася.

Я нарешті розвернувся. Адріана стояла в дверях. На ній була сукня кольору гнилої вишні, яка облягала її тіло, як друга шкіра. Вона виглядала блідою, але її погляд... О, цей погляд міг би різати скло. Вона не боялася мене настільки, щоб благати, і це була її найбільша помилка.

— Ти принесла те, що я просив? — я зробив крок назустріч, навмисно скорочуючи дистанцію до мінімуму.

Вона не відступила. Запах її парфумів — суміш ванілі та гіркого мигдалю — миттєво заповнив мої легені. Це був запах моєї майбутньої перемоги.

— Ти знаєш, що це неможливо, Марку, — її голос здригнувся лише на мить, але для мого вуха це звукове коливання було солодшим за будь-яку музику.

— Ти не можеш забрати все.

Я провів пальцем по її щоці, спускаючись до шиї, де шалено билася жилка. Вона затамувала подих. Мої пальці стиснулися на її підборідді, змушуючи її дивитися мені прямо в очі.

— Я можу забрати навіть твоє дихання, якщо захочу. Але сьогодні мені потрібно інше. Ти підпишеш папери, або твоя сестра дізнається, чим насправді займається їхній ідеальний батько.

Адріана заплющила очі, і я відчув, як її тіло зрадило її — вона мимоволі хитнулася в мій бік, шукаючи опори в тому, хто її нищив. Це було те саме «темне» тяжіння, яке ми обидва ненавиділи.

— Я ненавиджу тебе, — прошепотіла вона в мої губи.

— Знаю, — я посміхнувся, відчуваючи, як адреналін змішується з первісним інстинктом володіння.

— Це єдине, що робить нашу гру вартою свічок.