Глава 9

Многое мы охотно бросили бы, если бы не боязнь, что кто-то другой это подберет...

©️О. Уайльд "Портрет Дориана Грея"

- Але все ж це було кумедно, коли лінійка для шостих не змогла їх всіх вмістити через старшокласників.

- Це їх недогляд, я лише забезпечував адекватну аудиторію. Оце лише не гарно, що спочатку прошу прийти, а потім піти.

- Ще що скажи, всі хотіли тобі допомогти, а піти раніше назначеного було як приємний бонус.

- Ти хоч не пожалкував, що лишився?

- З такою ведучею не можливо пошкодувати.

- Скажеш ще. Хах. Ой.

- Що трапилось?

- Влад, не сварись будь ласка.

- Ось тепер я захотів сваритись. Не тягни кішку за не приналежні їй частини.

- Рюкзак залишився в залі, я випадково чесно його забула. Я збігаю.

- Та ну куди, я зараз.

- Стійте обидва. Зараз долізе Діма його біля магазину почекайте.

- Точно все добре?

- Так.

...

Не подобається це все мені. Я знаю, що їй не подобається коли кричать, і я казав що не вчиню так. Не будеш сваритись? Тьху. Добре, що Ярий якого ти другий день знаєш не буде кричати.

...

- Він на м..

- Ні, то через мене напевно. Не звертай уваги. Мине.

- Тобі в крамниці нічого не потрібно? Бо я можу Діму набрати.

- Ні, дякую. Ти я бачу вже в колектив вливаєшся.

- Та наче. Але не знаю.

- Типу?

- Ну, вибач, якщо там щ..

- Влад заборонив вибачатися. Та не лякайся так.

- Просто з Дімою та іншими якось ну розумієш, легше. А Влад він.. Не знаю як сказати, тяжкий чи що. Якось зовсім не хоче зі мною спілкуватись.

- Що ти таке кажеш..

- В тому то й справа. Я кажу, що бачу. 

- Ні, я його знаю повір довго. Він серйозний, стриманий я б навіть сказала. Але якщо б він не хотів тебе бачити, повір ти б тут не стояв. 

- Думаєш?

- Знаю. Ти просто маєш звикнути до нього, він до тебе. 

- Напевно, так і є. Дякую, що слухаєш мій нежить, просто немає кому вилити душу. Не Дімі ж. Хоча в них теж щось таке дивне. Лише його до тебе ставлення більш менш розумію.

- Хах. Завжди до Ваших послуг. З Дімою там не думай, вони на людях можливо дряпаються між собою, але це не більше того. Там що Влад, що Діма ближчого друга не мають.

- Що тут за шушукання. Де загубили мого єдиного?

- Тут я. Що вже пристав?

- Та наша мала до хлопця щось я бачу підкочується.

- Дивись щоб ти зараз не покотився. Чому так довго лазив?

- В продавчині а ж надто очі були великі, а мозок пропорцію зрівняв. З спроби третьої певно моє замовлення оформила. Ти я бачу в добрива записався?

- За сумкою моєю ходив.

- Чому стоїмо, рухайтесь.

- Бачу настрій в хлопця вітер здмухав. А я лише на 2 хвилини пішов. Доречі, Ярий, вечір?

- Що вечір?

- Це в нього манера така питання формулювати. Каже слово одне, доповнюючи інтонацією питальною.

- Так, то родзинка.

- Щось виноград згнив.

- Нумо пришвидшимось, бо цей колодязь іронії ризикує вулканом стати. Отож, ти знаєш Попелюшку..

- Влад, ти образився через те, що я..

- Я не ображавс.. Просто справа в тому, що мені не потрібно повторювати важливі речі пару разів. Не важливо.

- Я сама вирішу, що важливо. Я тебе почула.

- Дякую.

- В тебе все добре з Ярим?

- Питався в тебе щось?

- Тільки без..

- Це без.

- Повірю. Йому здається, що він тебе злить. Але я йому пояснила.

- Не сумніваюсь. Ні, просто підпадав може де під не ту хвилю. Сподобався хлопчина?

- Не те, просто він на вас всіх не схожий. Якийсь дикуватий. 

- Думаю звикне. Дмитро принаймні бачить в ньому потенціал. 

- То я скину тобі карту Влада, ти там..

- Який діловий, погляньте лишень.

- Який веселий, пог..

- Не варто зайвий раз користуватися органами до яких не видали інструкції. Помовч. Ти сьогоді я так розумію з нами?

- Так, якщо ти не пр.. Так. 

- Чудово. А ти доречі де розташований?

- За муром живу.

- О, я там не далеко. "Сушаню" може знаєш. 

- А так, перехрестя?

- Воно, воно. Як маєш бажання підберу.

- Було б добре.

- Зупинка руху пішоходів. Давайте, до зустрічі. До тебе я за години дві, можливо з половиною дошкандибаю.

- Бувай. Ніка.

- Ярийй.

- Я тебе зрозумів. Давай.

- Нам по дорозі я так розумію.

- Напевно.

- Я зараз щось скажу. Але ти переварюєш лише це речення, тому що інші думки можуть тебе перевантажити. 

- Зрозумів.

- Я тебе не не терплю. Завантажив?

- Так.

- Чудово.

- А можна питання.

- А давай.

- Чому Всеволод зветься П..

- Попелюшка. За вислугу перед громадою.

- Якщо секрет то я зрозумію.

- На спір спалив штани. Ні не все. Там гаманець був, з грошима, картками, навіть свідоцтвом. Але цього йому вдалось мало, хлопця веселило там повітря надто. Недогорівшу сотню склеїв з нормальною і пішов в магазин за добавкою. Йому охорона добре вуха в вареники скрутила тоді. Кинув пити. На тиждень.