Глава 8

Да не о том думай, что спросили, а о том - для чего? Догадаешься - для чего, тогда и поймешь, как надо ответить.

©️М.Горький

- Добрий день, клас!
- Доброго дня, Аркадій Ігорович!
- Яніно Степанівно, дуже перепрошую за затримку ваших учнів, більше сподіваюся такі інциденти не повторяться.
- Ловлю Вас на слові. Заходь, Літковець. Он твій Божечко через твою відсутність, бідний спочатку урок зривав, а потім взагалі вирішив підлогу мені протерти в кабінеті.
- Яніно Степанівно, Ви зараз оце розбиваєте мені серце, жартуючи з моєї бойової травми. А я підліток, організм не стабільний, завтра піду до психолога і принесу Вам довідку, що в мене алергія на Вашу літературу.
- Божечко!
- Так точно, о пане директоре!
- Ти оце дожартуєшся, і я в тебе персонально літературу викладатиму.
- Бачите, шановні соратники, ви всі мені стверджували, що не існує Діда Мороза, а моє бажання то збудеться.
- І оця вистава з моменту його появи.
- Сьогодні я втілю переказ цієї акторської майстерності Божечку-старшому.
- Хах. Дотриндівся, шановний.
- Не псуй повітря наперед, Влад.
- Кажуть літати вчився?
- Та Ніна недалека вирішила мені біг з перешкодами влаштувати.
- А я казав закохана дівка, а ти все не віриш.
- Та куди мені на дівок глядіть, я ж то на твій виклик біг. Сам розумієш моє сердечко отруєне літковецьким ядиком. 
- Хах. Все ясно з тобою. Я дико перепрошую, шановна громадянко нашої чарівної Батьківщини, Куртіпка Вікторія, не могли б ви пожертвувати в фонд мого недалекого, але побитого долею, друга серветку та дзеркало, обіцяємо повернути, але проценти можете не очікувати.
- Хах, хлопці, беріть звісно.
- Бери приведи себе до ладу, а то пересяду. Я з тобою лише через вроду, Дімка, сидів, а побитий ти мені не треба.
- Оце Вікторія, бачите то не лоб то серце плаче, хоча альфонсик з мене файний, бачите кинути надумав, але всерівно забезпечує припасами. Бери зеркало, дякую.
- Будь ласка. 
- Упс, я ж не вибачився. 
- Що ще?
- Та те саме все. Коли мої ангельські крила сягнули точки максимуму, ноги зачепили отого молоденького чоловічка. Я ж то хлопець статусний, треба підтримувати репутацію. Закотуй скільки хочеш, свої гейські оченята, Владиславе. Кхе кхе, шанований, я тут цей перепрошую, що задів, сам розумієш то не навмисне.
- Та ну, це ще я маю вибачитись, ти прийняв мій удар...
- Ти знайшов за що думати. Забий на неї.
Почуття моєї вдячності за його ставлення до мене, я думав, мене зараз розірве. Тому вирішив перевести погляд на вікно. 
Третій пройшов непомітно. Я йшов в їдальню, в цю пору вже всі на вулиці, тому я був упевнений, сподівався побути там на самоті. Але відчинивши двері, я побачив наповнену хлопцями їдальню, тими що Владові коріші. І вже хотів піти геть.
- Ей, так, так, ти, підходь. Та ну, що ти як засватаний, Кирило, підсуньте місце яким Ви в перспективі зароблятимете гроші і вступіть місце моєму бойовому товаришу. Сідай.
- Да ну, я не хочу заважати.
- Мені заважає лише те, що он цей молодик приховує наші палкі стосунки.
- Стулись, Діма. Так, привіт, можу говорити, що у тебе. Це, я зараз, Дім. 
- Зрозумів. Громадяни, дозвольте вам представити нашого нового так би мовити соратника, ем, я перепрошую.
- Ярослав.
- Опа, вирішено, знайомтесь - Ярий.
- Хах, дякую але не варто було.
- Варто чи ні, уже все зроблено.
- Тай попросив завтра замість Пилиповича з вами побігати, сподіваюсь не проти?
- Та ну куди там. Здоров, Дім, нова прикраса над очима, надає тобі свіжості в погляді. 
- Вже встиг оцей розпатякати.
- В тебе набрався. Дарма тоді тобі після собаки щеплень не робили.
- Бебебе.
- Ем, здоров, я - Міша.
- Так, забув найголовнішим, передати: знайомтесь - то Ярий.
- Привіт.
- Попереджаю, з отим чим менше будеш говорити, тим спокійніше житимеш.
- Ярий, не слухай то в нього гормони ревнощів грають.
- Так все Діма, на сьогодні ти вже пережартувався, дякую, ми всі були раді тебе бачити, тепер посиди мовчки. 
- Так, доречі, що спитати хотів, чим завтра після уроків зайняті?
- Та лазимо як завжди з Дімою десь.
- Блін.
- Ну ти кажи, шо там в тебе?
- Завтра після матчу зразу на курси, а в малої дебют, буде лінійку проводити, треба було б сходити.
- А ну, то сказав би, організуємо все, Дім?
- Зараз в бесіду звякну.
- Дякую, хлопці, чесно не забуду.
- О, доречі давай, Ярий, номера в бесіду долучу, там у нас вона така своєрідна, але думаю, сподобається.
- Чорт, дякую.
- Переставай, не треба дякувати, все просто так робиться. 
- Ти зможеш з нами завтра до Мішиної малої на лінійку підійти?
- Думаю, так.
- Ну то, вдячний, чекатиму.
- О, дивіться хто тут! 
- ЗДОРОВ, НІК! 
- Всім, привіт.
- Ніка.
- Дімаа.
- Все, завтра замість мене будуть хлопці, як  що там буде..
- Йду до Влада, знаю.
- Молодець.
- Мала, доречі, то наш новий - Ярий.
- Приємно.
- Й мені.