Глава 6

Очень удобно обвинить другого человека в том, в чём, на самом деле, ты сам виноват.

©️А.Куатье "Маленькая принцесса"

- Твою ж, ну і куди ти лізеш??!!
- Та, блін, Влад, я ...
- Тихо будь, він ніби спеціально розлив, витреш і забудеш.
- Діма, я тобі дам зараз тихо. Хай лише одна листівка намокне - будете обидва стояти дмухати.
- Та що ти возишся з ними, дістав ще вчора, міг би і сховати як так цінуєш.
- Бабця прибирала. Фуухх ніби не намокло.
- Я йому тут клавіатуру рятую а йому листівка, ойй ну ти хлопче й даєш. Он як Макса налякав криком своїм.
- Ти цей не сприймай, чуєш.
- Та сам винен, забули.
- А ти Діма прикрийся, бо куплю пустушку. 
- Що це ви тут розкричались, на вулиці аж чутно. Привіт.
- Та у нас тут потоп, біда, горе, он в Влада пмс почалося з цієї причини.
- Ну все, начувайся.
Коли ми з Мішою заходили у двір, гамір стояв дикий крізь відчинене вікно, той брат побіг подивиться. А я чорт би побрав ті кросівки нові, поки розв'язувала шнурки, чую вже тиша, не встигла на виставу. Але потім як відчиняла ледь прикриті двері, ця Мішкина звичка не зачиняти двері до кінця, і зустрівшись лобом з Діминою груддю, зрозуміла що я як завжди вчасно. 
- Айй. 
- Йой мала, куди ж ти.
- Ну от що за людина ти, Діма, ну от поки не сяде в телефоні то хоч зв'язуй, ходяча біда.
- Буббубу.
- Давай поможу встати.
- Аякже, допоможе а ну не чіпай дитя.
Хах, який погляд був в Влада, коли Діма мене відпустив, до того піднімаючи. 
- Ну все ти останній раз відчуваєш  нормальну кількість зубів, за хвилину половина буде на газоні.
- Хлопче от не ту ти спеціальність обрав, ці твої схильності рахувати чужі зуби могли б тобі таку кар'єру стоматолога побудувати. Хах.
Бідний так побіг, ой аби не сильно дісталося.
- Що це ти сестра вздумала позасмагати посеред коридору? 
- Та, так зірки склались. Привіт, Максим.
- Здоров.
- Кажеш за листівки бились?
- Та я винен, воду розлив.
- Куди?
- Он папка.
Мої. Щорічні, знаю я що він їх цінує. Влад змінився з роками, серйознішим став, тай зрозуміло - за півроку випуск, там університет. Він цю тему зі мною не обговорює, а як з хлопцями про це говорять і я заходжу - замовкає. Сумно мені теж, що брат, що він в інше місто будуть переїжджати, але що їм тут киснути, я вивчусь, що там 5 років якихось, - однозначно за ними. Влада там батьки чекають, бізнес потребує передачі. Мішка наступного року пригледів собі за Владом, на ту ж кібернетику. Матір то не без розмов, але згодилася - а що ж, хороша спеціальність. Але попри всі зміни як фізіологічні, серйозним він здається лише не його колу спілкування. Хлопці, з одного класу дай взагалі місцеві, і я завдяки напевно Міші, знаєм що він хороший. Неофіційний лідер хлопців, бо у них по суті рівні відносини, але Влада кличуть всюди де, які гучні вечірки або бійки. З Дімою вони як песики бігають, але ближче Діми у Влада немає друзів. Мій Міша, хоч і менший на рік але теж з ними ходить, я рада за нього.