Вступчік

Колективний розум, на мою думку, завжди був довершеною формою мислення, про що свідчать багато фактів, зокрема філософські напрямки започаткували видатні філософи античності, але такий вигляд, у якому ми їх знаємо і вивчаємо зараз, надали їм послідовники, школи тих філософів. Тому гайда разом обміркувати що тяжче для нашої людської психіки: втрата чи відсутність. Втрачати боляче це аксіома яку вам з впевненістю підтвердить і немовля, втрачаючи пустушку чи матір з поля зору, так цікаво ця втрата через примітивність мислення по суті не обміркована, але вже викликає емоцію сумного спектру. Відсутність - це вже куди складніший процес, бо вона є обдуманою, коли в тебе не було певної іграшки тебе це не хвилює, бо ти просто не знаєш про її існування, а побачивши в однокласника хочеш і собі так і виникає заздрість легкої форми, бажання заповнити якусь відсутність. Тобто та сама відсутність по суті не хвилюватиме тебе до усвідомлення існування чогось але не в твоїй власності. Дивно, але цікаво, все дивне цікаве. 
Іграшки, матеріальні речі це не дарма перші приклади, які спадають на думку, бо ми так влаштовані, заклики духовності це добре, але практичність займає почесне місце в олімпіаді важливості і це не проблема, так влаштовано і так має бути.
Але нумо зійдемо сходинкою нижче і глибше в темі втрат-відсутності до тої самої духовності, тобто нематеріального. Після забезпезпечення себе матеріальними радощами, іншою важливою потребою є соціалізація. Найсамостійнішій людині потрібен друг, бо самотність призводить до хвороб та інших невеселих подій. Отож друг, там є купа визначень я їх розглядати сенсу не бачу але дам своє - психічна потреба. Так воно і є. В кожного вони є там багато - мало, ледь знайомі або народжені в сусідніх платах вони є. Я полюбляю відходити від теми, вибачте але нічого з цим зробити не в змозі, ми почали з втрат. Марк Леві каже що втратити друга - страшно, але ще страшніше ніколи його не мати.
Колектив, хоча по суті я сама але вигини моєї отієї внутрішньої адміністрації теж по суті колектив, до роботи. Втрати бувають різніго типу, через дату, яка потім записується поряд з першим вдохом, це я вважаю найтяжчим, тобто я не розділяю його поглядів. Взагалі треба віддати належне, сперечатися легше, ти мені скажеш, так ціл ком вірно люди йдуть на великий ризик висуваючи ці тривожні для душі цитати, адже таких придирливих як я багато, це симптом того тяжкого перфекціонізму, до якого тягнемось але це нажаль не ріпка, так і не до тягнемо. Втрати інші, типу сварки або зміна діяльності, з іншого погляду цілком задовільняють подану цитату, бо це і не була дружба, якщо вона так безглуздо завершилась, цей розрив або протікає у вигляді стресу, з подальшою появою відсутності або просто непомітним але зникненням з появою тієї ж відсутності.
"Страшно так і не зустріти". Нуу, схоже на правду, але це занадто сумненько, щоб нею бути. Близька по духу людина знаходиться у будь якому випадку. Просто буває та сама прекрасна заздрість засліплює оченятка, і в порівнянні з іншими тобі здається що ти не зустрічав. В мене так було пару років тому, паскудне це почуття. Але зараз переосмисливши, мені по перше і зустрілась дружба, яка викликала в мене заздрощі у інших, але дякуючи примітивному мисленню мною не було помічено надзвичайну дружбу, яка давно вже була.
Дідько, та заздрість чорт з нею виникає частенько, не терплю її, сліпить так прекрасно, що не помічаєш, що маєш набагато більше ніж предмет цих емоцій. Він має робота - що безумовно означає його щасливе життя, в неї стільки друзів, скільки в мене не було ніколи. Ти ніколи не будеш знати на всі 100% що відбувається в житті тієї людини, тому викликай тих пожежників що лікували колись печію в рекламі і нехай зрівняють з чорноземом всі твої заздрощі. 
Так так це знову повторилося не туди заїхали, деякі мають новігатор, але мої думки його перегрівають і він постійно виходить з ладу, тому не маю бажання слідувати планам.
Зустрічі ми придаємо мало уваги, бо за день людина зустрічає до декількох сотень людей. Але кожна зустріч змінює тебе, одні стають повторюватися щоденно, інші просто викликають думки. Спорт, вітаміни, сон - бла бла бла, важливо я не сперечаюсь, але застосовувати ту нервову систему, там від пилу її протирати теж не останній пункт плану корисності.