Розділ 8. Нове ім’я

Грошей від двох бестселерів вистачило майже на рік.

Марта не витрачала їх бездумно. Просто життя в центрі коштувало дорожче, ніж здавалося з квартири на околиці. Оренда, доставка їжі, новий одяг для зустрічей із читачами, професійні фотографії, реклама, податки. «Літерея» регулярно проводила літературні вечори, і Віра пояснила, що авторці комерційних романів важливо залишатися видимою.

Марта брала участь у прямих ефірах, розповідала про натхнення й відповідала на запитання.

— Як ви створили Максима?

— Він прийшов сам, — казала вона.

— А Влада?

— Герої іноді виникають раніше за сюжет.

— З кого ви списуєте своїх чоловіків?

— Це збірні образи.

Остання відповідь була правдивою. Максим і Влад складалися з десятків чоловіків на обкладинках, у серіалах та інших романах. Марта вже не пам’ятала, яким Максим був спочатку.

Після ефірів продажі ненадовго зростали, потім знову поверталися до повільного спаду.

Читачам потрібна була новинка.

Марта обіцяла її майже на кожній зустрічі. Спочатку казала, що збирає матеріал. Потім — що шукає правильну форму. Згодом почала відповідати простіше:

— Уже пишу.

Це заспокоювало всіх, крім неї.

Вона справді намагалася.

Відкривала новий документ, вигадувала героїню, давала їй професію, минуле й проблему. За кілька абзаців у текст входив чоловік. Високий. Багатий. Стриманий. Він знав про героїню більше, ніж вона сама, і мав будинок, до якого їй невдовзі доведеться переїхати.

Марта видаляла написане.

Наступна історія починалася в маленькому приморському місті. Героїня приїздила продати бабусин будинок і зустрічала власника готельної мережі.

Видалити.

Викладачка університету знаходила старовинну книгу. Книгу хотів забрати ректор.

Видалити.

Молода адвокатка отримувала справу впливового бізнесмена.

Видалити.

У кожній історії чоловік приходив раніше за задум.

Марта спробувала написати оповідання без любовної лінії. Жінка прокидалася в порожньому місті й вирушала шукати інших людей. На другій сторінці вона знаходила чоловіка. Високого, мовчазного, з дорогим годинником.

Марта зачинила ноутбук.

Їй ставало важко перебувати у квартирі. Вона виходила на вулицю, але не знала, куди йти. У театрах вистави починалися надто пізно. Галереї здавалися однаковими. Зустрічатися з колишніми друзями не хотілося. Вони або дивилися на неї з мовчазним осудом, або навмисно не говорили про книги.

Тарас одного разу запросив на прем’єру. Марта пообіцяла прийти й забула.

Катерина більше не писала.

Марта могла переїхати до дешевшої квартири. На околиці або взагалі в інше місто. Працювати звідти було не складніше — «Літереї» не мало значення, де живе автор.

Проте повернення здавалося поразкою.

Вона залишилася в столиці заради культурного життя, можливостей і людей, яких тут можна зустріти. Те, що тепер їй не хотілося ні культурного життя, ні можливостей, ні людей, нічого не змінювало.

Столиця була доказом, що вона досягла мети.

Грошей залишалося на чотири місяці.

Марта відкрила сайт перекладацького бюро. Там шукали редактора англійських та німецьких текстів. Оплата була вищою, ніж за часів її роботи. Вона заповнила анкету й отримала тестове завдання.

Англійський текст вдалося зрозуміти за допомогою словника.

Німецький — ні.

Марта впізнавала окремі слова, але вони не складалися в речення. Вона скористалася автоматичним перекладом, виправила найбільш очевидні помилки й надіслала тест.

За два дні прийшла відмова.

На жаль, рівень виконання не відповідає вимогам посади.

Марта перечитала повідомлення українською, хоча воно було написане англійською. Браузер переклав його автоматично.

Вона не пам’ятала, коли ввімкнула цю функцію.

На стіні висів диплом із відзнакою. У додатку до нього були оцінки з фонетики, стилістики, теорії перекладу й двох іноземних мов.

Марта дивилася на назви дисциплін, як на перелік речей, якими колись володіла.

Наступного ранку Віра написала:

Нам потрібна ваша новинка до осіннього сезону. «Літерея» готова одразу включити її до рекламної програми.

У мене немає нової книги.

Віра відповіла майже миттєво:

У вас є дві успішні книги. Читачі не чекають, що третя буде зовсім іншою.

Марта відкрила «Наречену його таємниці».

Зберегла копію під назвою «Роман_3».