Глава 16. Скелети в шафі

Майже одразу після отримання листа я поставив задачу шукати крота як моїм перевіреним ейчарам, так і двом незалежним експертам. Але жоден з них так і не дав необхідні мені дані. 

Можливо, все це організувала Маша? Вона не змогла підібратись до мене традиційними способами і вирішила підкинути мені цю інформацію, щоб я почав метушитись і в чомусь помилився?

Такий варіант не можна було відкидати. Ця жінка вчепилась в мене дуже міцно і не хотіла відпускати, хоч і не могла на мене нічого знайти.

Останніми днями майже не спав вночі, Тіна через це трохи переживала… Але її близькість все ж заспокоювала, не знаю, якби мені зносило дах, якби не її підтримка. 

Сьогодні я теж заснув десь о четвертій і прокинувся о сьомій. А десь о восьмій Тіна застала мене на кухні з чашкою кави. 

— Як ти почуваєшся? — запитала вона стурбовано. 

— Так собі, але думаю, що це ненадовго. Щойно розберусь з Машею, все нормалізується… Думаю, це може бути вона. Ті слова про крота, — пояснив я.

— Думаєш, вона когось до тебе підіслала? 

— Або просто сказала абищо, — я зітхнув. — Зробила це, щоб я почав нервувати. Бо коли люди нервують, вони помиляються.

— Але ж ти не нервуєш? — Тіна зазирнула мені в очі. — У тебе ж усі люди добре перевірені, так що цілком можливо, що то просто “вкид” з метою викликати в тебе підозри…

— Але все ж вона домоглась свого, я все ж нервую, нема сенсу це заперечувати, — я подивився на Тіну. — Мене вже не раз зраджували, певно, тому її слова так вплинули на мене.

— Хтось із твоїх попередніх асистенток тебе зрадив? — раптом запитала вона. 

— Так, — я кивнув. — І таке було. Один з найнеприємніших випадків. Це сталось якраз перед твоїм приходом.

— Невже вона хотіла тебе вбити? — злякано запитала Тіна. 

— Ні, — я зітхнув. — Не вбити… Вона і сама не раз потрапляла в небезпечні ситуації через мене. Але вона винесла конфіденційну інформацію, злила її моєму конкуренту. І закінчилось це все печально для неї.

— Вона загинула? — Тіна зітхнула. 

— Ні, — я похитав головою. — Вона потрапила до психлікарні. Можливо, до цього довела аварія, в яку вона потрапила через замах на мене, хоча, це трапилось мало не за місяць до того, як вона зʼїхала з котушок. Її кинув мій конкурент і це стало останньою краплею, щось таке казав лікар. Ну, він казав не такими словами, але я склав два плюс два і вийшла ця картина.

— То, може, цей конкурент і є тим ворогом, який вчиняє замахи на тебе? — замислено сказала Тіна. 

— Я ніяк не можу підтвердити його причетність, хоча підозрював його, — відповів я. — Він дуже хитрий і гарно підчищає за собою і своїми найманцями.

— То, може, є сенс зробити якийсь хід у відповідь? Щоб йому вже було не до нападок на тебе… 

— Я під прицілом Маші, — я знов зітхнув. — Крок не туди — і вона знов матиме привід накапостити мені. Зараз і так треба розібратись з інформацією з листа. 

 — Чомусь так часто буває — біда не ходить одна, — вона зітхнула. — І що ти тепер плануєш робити, як розбиратися? 

— З Машею в будь-якому разі треба зустрітись, — замислено сказав я. — Вона доволі емоційна, думаю, видасть себе, якщо лист — це її рук справа.

 — А як ти з нею зустрінешся? Просто приїдеш до неї, як минулого разу? 

— Ну навряд вона погодиться зустрітись на нейтральній території. Буду їхати до відділку і скажу, щоб вийшла і сіла в машину, як минулого разу, — я знизав плечима.

 — Думаю, вона погодиться, адже якщо це вона написала цю записку, то повірить у те, що ти занепокоєний і готовий вчинити якусь дурницю… Але тобі варто бути дуже обережним, — сказала Тіна. — Бо раптом вона звинуватить тебе в чомусь, як тоді, з підкупом? 

— Так, — я кивнув. — Вона — міцний горішок… І я ніяк не можу підібрати правильну тактику. Не вірю, що є люди, яких зовсім неможливо підкупити… Чорт, ну вона ж небагата, якась поліцейська. Так вона і на квартиру ніколи в житті не заробить.

— А раптом вона просто принципова людина, я таких знала, їх нічим не проймеш, — Тіна похитала головою. — Для них найважливіше в житті — це їхні переконання..

— Навіть у принципових є ціна, — замислено сказав я. — Так, не завжди ціна — це гроші. Треба знайти, на що ще можна натиснути… Ну, я вже замовив її досьє, то може мені підкажуть її слабке місце.

— Ну, в принципі, це вірний хід, — погодилась Тіна. — У кожної людини є свої “скелети в шафі”. 

— Навіть у тебе? — я зазирнув їй в очі.

 — Якщо захочеш щось знайти, то певно, відшукаєш, — усміхнулась вона. — Наприклад, у підлітковому віці я не була слухняною дівчинкою і навіть потрапляла в поліцію…

— Ого, — я аж присвиснув. — Не знав, що ти в мене така погана дівчинка, — я потягнув її до себе і всадив на руки.

 — Так, — вона усміхнулась, обіймаючи мене. — У нас була своя дворова компанія, і одного разу  я побилась об заклад, що вкраду щось у супермаркеті і мене не впіймають, але мене, звісно, впіймали. Ну, і ще кілька таких випадків, вже без поліції, але директор школи казав, що з мене нічого путнього не вийде, бо я хуліганка…