Глава 14. Зізнання, виклик, нові факти та допит

Я приїхав додому ближче до вечері, бо до того заїхав до головного офісу і поспілкувався з менеджерами на нараді. Я попередив, щоб всі мої були напоготові через Машу, власне, саме для того і зібрав всіх позачергово. 

Мої люди знали, що подібне може статись, і тому були готові. Ця зустріч трохи заспокоїла мене, однак напруга все ще була.

Коли я зайшов на кухню, де Тіна вже накрила на стіл, я привітався з нею:

— Привіт. Я дзвонив у двері, ти не чула?

— Вибач, я була в навушниках, — сказала вона. — Думала, що ти відчиниш своїм ключем. 

— А я вже звик, що ти зустрічаєш мене, — я підійшов ближче і обійняв її за талію, зазираючи в очі. — Люблю, коли ти чекаєш на мене.

— Ти, мабуть, зголоднів, — усміхнулась вона, але усмішка здалася мені якоюсь натягнутою. — Як там справи, на роботі все добре? 

— Ну, я зібрав нараду, попередив своїх, — я зітхнув. — Та поліцейська не виходить в мене з голови. Відчуваю, в мене ще буде купа проблем через неї.

— Тобі не вдалося домовитись із нею?  — стурбовано запитала Тіна. 

— Ні, — я похитав головою. — Вона не взяла ані гроші, ані машину, навіть квартира її не зацікавила. Ми говорили тет-а-тет, вона не мала переживати, що хтось її почує.

 — А ти не думав про те, що в неї можуть бути якісь особисті рахунки? Наприклад, хтось із її родичів програвся у твоєму казино? Може, є сенс зібрати всю інформацію про неї, найняти приватного детектива, наприклад? 

— Я вже замовляв інформацію про неї, — замислено сказав я. — У мене є дехто для цього. Хоча, певно, треба шукати нову людину, бо від того, хто в мене зараз, нема ніякої користі. Але зараз не хочу думати про це, — я провів долонею по її щоці і облизнув губи. — Я скучив, Тіно… 

— Я теж скучила, — сказала вона. — Але може, зразу все ж повечеряєш? 

— Добре, — я чмокнув її в губи і відсторонився.

Сів за стіл, ми почали вечеряти, і я запитав: 

— А як пройшов твій день?

— Я їздила до салону, — сказала вона, наливаючи чай. — Як ти й казав, взяла машину з водієм. Ну, зробила кілька процедур для обличчя, трохи підстригла волосся… З документами все в порядку, — вона усміхнулась. — Мені треба було зразу прозвітувати про роботу, а не про свої процедури, вибач…

— Я питав тебе не як свою підлеглу, а як свою дівчину, — я теж усміхнувся. — Тож все добре. Хочу провести цей вечір в приємній атмосфері разом із тобою. Ну, зараз поїмо і можемо подивитись разом фільм, чи щось таке, що скажеш?

— Так, я тільки за, — Тіна усміхнулася. — Все ніяк не звикну, що маю спілкуватися з тобою менш офіційно. Але думаю, скоро це мине…

***

Коли фільм майже закінчився, я притягнув Тіну до себе і торкнувся губами її шиї, погладжуючи руками її талію. Мені хотілось торкатись її, чути її, бути ближче прямо тут і зараз.

Вона обняла мене і поклала голову мені на плече. Я відчував, як прискорено б’ється її серце. 

— У тебе було колись, що ти закохувався в жінку? — раптом запитала вона. 

— Підозрюю, що саме це зі мною відбувається прямо зараз, — я зазирнув їй в очі. — До тебе такого не було.

 — Здається, в мене теж, — прошепотіла вона. — Але мені чомусь страшно….

— Через мою роботу? — я торкнувся її щоки кінчиками пальців.

— Так, трохи хвилююся, щоб з тобою все було добре, — відповіла вона, міцніше обіймаючи мене. 

— Не хвилюйся, я ніколи не програю, — я обіймав її однією рукою, а іншу все ще тримав на її щоці. — Поки ти чекаєш на мене вдома, я завжди повертатимусь.

— Це добре, — вона подивилася на мене, — може, підемо до спальні? 

— Я кохаю тебе, — я все ж сказав ці слова. 

Дивився на неї, не цілував, просто дивився. 

— Я теж кохаю тебе, — прошепотіла вона, але ці слова прозвучали трохи сумно. 

— Шкодуєш? Що закохалась в такого, як я? — я сумно усміхнувся.

— Я ніколи не шкодую про свої вчинки, — усміхнулась вона. — Навіть якщо роблю щось надто ризиковане, все одно моя життєва позиція, що краще зробити, аніж потім усе життя жалкувати, що так і не наважилась на рішучий крок…

— В цьому ми з тобою дуже схожі, — я подався вперед і все ж торкнувся губами її губ, прикриваючи при цьому очі.

Цього разу вона відповіла на поцілунок, і я відчув, що вона теж бажає продовження…

Я підхопив її на руки, продовжуючи цілувати. Ми йшли до сходів, добре, що я хоч не спіткнувся… На сходах поцілунків було менше, бо треба було бути уважнішим… Я заніс її до спальні і поклав на ліжко, нависаючи зверху.

— Я дуже радий, що ти зʼявилась в моєму житті, Тіно, — після цих слів я знов втягнув її в солодкий поцілунок…

***

Коли я крізь сон почув якийсь сигнал, то спочатку подумав, що це будильник. Ліниво розплющив очі і почав шукати мобільний, однак коли знайшов його, то зрозумів, що мені дзвонить менеджер одного з моїх казино.