Глава 5. Пунктик боса.

Вранці я прокинулася досить рано. До сніданку, який мав бути об одинадцятій тридцять, ще була купа часу, тож я вирішила  написати своєму шефу. Сховалася від камери і набрала невелике повідомлення:

“Я сьогодні буду сама в торгівельному центрі, можна буде там зустрітися.”

 "Ти впевнена, що він не підсадить до тебе "хвіст"?" — запитав шеф у відповіді. 

“Не знаю. Може й не ризикувати, як ви скажете?”

"Мені надто хочеться дізнатись всі подробиці, Тіно. Тому давай все ж зустрінемось. Даси адресу ТЦ, в який підеш, зустрінемось в одному з ресторанчиків, сядемо спина до спини за сусідні столики, прикладемо мобільні до вух, на випадок, якщо за тобою слідкують." 

“Тоді так і зробимо, правда, я ще не знаю, о котрій годині це буде, я напишу, коли вже точно буду в курсі.”

"Окей, чекаю на повідомлення..."

Я прийняла душ, перевдягнулась, зробила макіяж, а потім спустилась униз, і якраз майже зіштовхнулась з Марком, який теж ішов на кухню. 

— Доброго ранку, — усміхнулась я до нього.

— Доброго, — кивнув Марк і я помітила, що в нього в руках був мобільний і Марк хмурився, певно, щось сталось, або він просто не виспався і був не в гуморі.

— Я хотіла уточнити, коли саме мені поїхати в торгівельний центр, — спитала я. — Після того, як ми попрацюємо?  

— Фіг його знає, але о пʼятій ти маєш бути повністю готова виїжджати звідси, — він нарешті подивився на мене. — Зараз скину тобі те, що мені сподобалось. 

Я кивнула, відкрила наше листування і побачила, що певно, йому подобався відвертий стиль. Але, якщо він хоче, щоб я таке носила, то так і буде. 

— Сьогодні вдягни червоне. Сподіваюсь, на тебе сяде оця остання сукня, — сказав він. 

— Гаразд, я можу зараз з’їздити і все купити, щоб потім не переривати роботу, —  запропонувала я. 

— Поснідаємо і поїдеш, добре, — кивнув Марк і рушив на перший поверх.

Коли ми снідали, він так само виглядав похмурим і мовчав. Я вирішила не розпитувати, що трапилося. Якщо він вважатиме за потрібне — то сам розкаже, а якщо це, на його думку, щось таке, що мені знати не потрібно, то мої розпитування можуть його насторожити. 

Тому я мовчки снідала, роздумуючи про майбутню зустріч із шефом…

***

Я не була великим любителем шопінгу. Вірніше, мені подобалося купувати одяг ( бо яка жінка цього не любить), але я віддавала перевагу он-лайн покупкам. Не любила магазини через те, що продавці намагалися занадто настирливо змусити купити якнайбільше і якнайдорожчого. Хоча це була їхня рорбота… Але все одно постійні ходіння слідом і пропозиції поглянути ще на те й на інше мене напружували. Тому я дістала телефон і показала продавчині фото суконь, які надіслав мені Марк.

— Принесіть мені те, що в вас є з цих речей, — сказала я. 

— Добре, одну хвилину, — вона усміхнулась. — Ваш хлопець має хороший смак. 

Мені не дуже подобався його смак, проте, як кажуть, хто платить гроші, той і замовляє музику. Я поглянула на кредитну картку, що лежала в гаманці, і усміхнулась. Вчора сказала тій білявці св казино перше, що спало на думку, а тепер виявилося, що я ніби передбачила майбутнє. 

Вона повернулась до мене з пʼятьма сукнями і повісила їх в примірочну:

— Вибирали ніби чітко на вашу фігуру, вам мають підійти всі ці моделі. Ваш хлопець дуже уважний. 

В цю мить на мій телефон прийшло повідомлення. Я подумала, що це шеф, що він вже на місці, але коли відкрила папку "вхідні", то побачила, що писав Марк.

"Сфоткайся перед тим, як купляти, я подивлюсь, як сидить."

Я закотила очі. В нього точно якийсь пунктик щодо цих всіх суконь, макіяжу і тому подібного. Я сама ніколи цим не переймалася, могла більшу частину часу взагалі ходити в джинсах і без косметики, але раз він так наполягає…

 — Добре, — я взяла сукні і подивилася на продавчиню. — Я зараз приміряю і тоді виберу, які з них узяти. 

Увійшла до примірочної кабінки і вже за інерцією поглянула догори, потім усміхнулася, подумавши, що я ж не в домі Марка, звідки тут узятися камерам? 

Швидко приміряла усі п’ять суконь, вони дійсно сиділи, як на мене пошиті. Зробила фото себе в кожній, стоячи перед дзеркалом, і скинула їх Марку. Потім стала чекати на його вердикт. 

"Всі." — коротко написав він.

Ну, добре, хоч не придумав міряти ще якісь, бо я б не здивувалася, якби він ці забракував і надіслав нові фото. А я ще ж хотіла встигнути зустрітися з шефом. Тому зраділа, що Марк усе схвалив, швидко розплатилася його карткою, взяла пакети з покупками і рушила до виходу….

"А, купи ще туфлі і косметику. Зараз пришлю фотки туфель… Косметику хай підбере профі, під кожну сукню." 

Дідько, я ж думала, що вже все закінчилось….

Коли я нарешті купила туфлі і косметику, то почувалася так, наче виконала якусь важку фізичну роботу. Тому сівши за столик у кав’ярні, з полегшенням зітхнула і кинула покупки на сусідній стілець. До мене підійшла офіціантка, я замовила каву і рогалик.