Глава 2. Вино і стеження з таємної кімнати.

— Дякую, я на роботі не  вживаю спиртного, але можу випити води, — сказала вона. 

— Ну, твій робочий день скінчився, тож по суті ти вже не на роботі, — я злегка схилив голову на бік і виклично усміхнувся.

— А такі  міцні напої я не вживаю і поза роботою…

— Там у холодильнику і вино є, вино пʼєш? — запитав я, продовжуючи дивитись на неї. 

 — Трохи вина можу випити, — кивнула вона. 

— От і добре, — я встав з-за столу і підійшов до винного холодильника, відкрив його, взяв пляшку білого напівсолодкого і дістав її. Потім дістав електричний штопор і швидко відкрив пляшку. — Келихи в шафі над духовкою, візьми один.

Тіна підійщла до шафки і дістала келих, а потім простягнула мені. 

— Дістань ще якусь закусь з холодильника, — я махнув в бік холодильника, який був за її спиною.

Поки вона це робила, я швидко влив до вина краплю сироватки правди, яку якраз підготував і тримав у кишені для нашої наступної зустрічі.

 Вона дістала нарізку сиру та баночку оливок:

— Це підійде? 

— Так, — кивнув я. — Сідай навпроти. 

Вона сіла і запитально поглянула на иене.

— Випʼємо за знайомство, — я підняв свою склянку з віскі.

— З задоволенням, — вона простягнула руку і раптом перекинула свій келих, вино розлилося по столу. 

— Ой, вибачте,  я зараз приберу, — сказала Тіна.

Вона не могла нічого побачити… 

 Я з підозрою подивився на неї, мені не подобалось, що все пішло не за моїм планом, я люблю все контролювати і коли це не виходить, то…

— Нічого, я налию тобі ще, давай сюди келих, — я простягнув руку до неї і продовжував дивитись прямо в очі.

— Зараз, одну хвилинку, — вона швидко протерла стіл серветкою, а потім подала мені келих, уважно дивлячись на мене. 

Я наливав вино, а вона продовжувала дивитись, ніби підозрювала якийсь підступ. 

Врешті-решт я простягнув їй келих без сироватки правди. 

— Ну, спроба номер два.

— Дякую, — вона усміхнулася і відпила ковток. — Дуже смачно…

— Чому ти вирішила працювати на мене? — я продовжував вивчати її, намагаючись не упустити жодної деталі.

 — Ви запропонували хорошу платню, — відповіла вона. 

— Твій хлопець не проти, що ти проживатимеш у боса? — одразу ж запитав я.

— В мене немає хлопця, — вона знизала плечима. 

— Де працювала до цієї роботи? 

— Секретарем керівника в одній фірмі… — вона назвала фірму зі свого резюме.

Те резюме виглядало аж надто ідеальним, я його прекрасно памʼятав. Я особисто перевірив, чи дійсно вона там працювала, і мені підтвердили це. 

— І чому ти пішла звідти? 

— Мені захотілося більш цікавої роботи, — сказала вона. — Там все було добре, але занадто рутинно для мене, а ви пропонували більш цікавий варіант. І за оренду житла не треба платити…

— Але сюди водити мужиків не можна, — одразу попередив я. — Якщо тобі буде потрібно з кимось переспати, то роби це деінде, ну і попереджай, якщо не ночуватимеш вдома. Щодо вихідних, в тебе буде два, ну, ти це все вже маєш знати. Але все одно або приходиш о десятій, або вже ночуй деінде. 

— Добре, я все запам’ятала, — усміхнулася вона. 

— Прекрасно. Завтра о десятій початок робочого дня. О девʼятій я буду снідати, можеш теж прийти, — я встав з-за столу. — Що ж, раз ми все обговорили, то можна йти спати. 

 — Добраніч, — сказала Тіна. — Я поставлю келихи в посудомийку? 

— Давай, я піду до себе, добраніч, — на цих словах я вийшов з кімнати.

Пішов до себе, зайшов у кімнату, замкнувся зсередини, підійшов до шафи, відкрив її, розсунув речі і відкрив таємні двері до кімнати спостереження.

Усміхнувся, одразу побачивши на одному з екранів Тіну, яка вже якраз виходила з кухні.

За мить вона опинилась на наступному екрані, вже у передпокої, а потім і на сходах.

Ще мить — і вона була у себе в кімнаті.

Я побачив, як вона розстелила постіль, потім дістала з шафи якісь речі і пішла в ванну кімнату. Там заходилася чистити зуби.

Я злегка облизнув губи. Хотілось подивитись, як вона буде приймати душ. Фігура в неї була що треба, я не сумнівався, що під одягом все було красиво, але хотілось подивитись на власні очі.

Вона скинула халатик і залишилася тільки в топі і трусиках і я сковтнув слину в передчутті продовження…

Вона простягнула руку і клацнула вимикачем, і в ванній стало темно, тільки почувся хлюпіт води в душі. 

Я бачив її силует, але блін, тепер спостерігати було не так цікаво. Хто вбіса купається під музику в темряві?

Я встав з-за столу і з легким роздратуванням покинув кімнату спостереження.