Хлібчику наш

Хліб, що він для нас значить? А що ми значим для нього? А він вміє думати? 
Представляєте, навідь хліб задається таким питанням, як: навіщо мене зробили? Для чого я існую?
Авжеш другі хліби, яким розказали другі хліби, яким розказали другі хліби передавали новим свої знання, розказуючи хто вони такі. Тому кожен хліб знає для чого він зроблений.
Але, не кожен хліб згодний з цим, можливо, деякі хліби хочуть спасти світ, чи просто прожити життя.
Наш гг хліб теж дечого хотів, але не кожен получає те що хоче, навідь як би він не хотів, буває, що це не можливо, тому краще незациклюватися на цьому, а шукати другі плюси, навідь якщо їх немає.
Знаєте як робиться хліб? Я тоже не знаю, тому зараз подивимся. Все починається з того, що на полі вирощують пшеницю і жито. З пшениці зазвичай роблять білий хліб, з жита - чорний.
Після дозрівання пшениці і жита, комбайни, збирають зерно з полів, змолюють, виходить мука, отриману муку обов'язково просівають і розфасовують по пакетах і відправляють на хлібозавод.
На заводі в борошно кидають дріжджі, перемішують і дають постояти, щоб борошно роздулось, це для того щоб хліб був більш воздушним. Потім замішують тісто, додають сіль, цукор, яйця. Все перемішують, ще дають трохи постояти, ріжуть, викладають на деку і пектись.
Воаля! Наш хліб нарешті дістають з печі, він став ароматним і рум'яним. Нарешті нашого чорненького кругляша везуть в машині до магазину.
Наш головненький хлібчик, який проснувся в машині нічого не розуміє, оскільки тількино випечаний, так само і другі хлібчики які оказались з ним в машині нічого не розуміли.
Нарешті, наш хлібчик приїхав, і його викладають на полку в магазині, нарешті хлібчик може роздивитись куди він потрапив.
Дивне місце із багатьма хлібчиками, також є і незнайомі йому форми хлібу. Хлібчик роздивлявся по сторонам, він бачив багато різних речей, деякі із них, як і він, панічно розглядали все вокруг, деякі просто оживленно розмовляли.
І тут в двері входить чоловік, хлібчик нічого не розумів, і подумав – що він таке? Біля нього з'явилася ще одне на його думку дивне створіння – продавець.
–Добрий день, дайте мені хліб,–сказав чоловік, на диво, хлібчик розумів про що вони розмовляли. Він був сильно здивований, чому цій істоті мають віддавати його браттів?
–Вам який?
–Білий, порізаний.
Хлібчик бачив як його собрата віддають чоловіку, він хотів би йому допомогти, але він не міг навідь подвинутись.
Чоловік взявши хліб і залишивши гроші вийшов із магазина, а наш хлібчик почав ще більше панікувати.
Заспокойся! – Почув наш хлібчик, він аж підскочив від такого неочікованого звуку, який начебто лунав із голови, але ні, він лунав із сосіднього хлібчика?
До нього звернувся такий же як він чорненький хліб, тільки чомусь порізаний на скибочки, дай і виглядив він ненастільки свіжим як наш хлібчик.
Другий хліб почав обясняти, що тут відбувається, він розказав йому про все що знав, про те як народжується хліб, чому його роблять, хто і тд...
Хлібчик був дуже здивованій такій інформації, і глубоко засмучений водночас.
Він не хотів щоб його хтось купляв і їв.
Так не чесно! – Возмущався хлібчик.
Другий хліб розказав йому трішки про себе, про те, як він би хотів собою накормити голубів. Він обяснив йому що це нормально, і він має змеритися із цим.
Він розказав про других хлібів, його предшествеників, про те як деякі із них хотіли накормити як омога більге людей, про те як хтось із хлібів хотів стати бутербродом, таких історій багато, адже хліб ніколи не мовчить, а завжди розмовляє!
Також другий хліб розказав йому про Бога, про те як він послав на землю хліб щоб накормити людство, і це велика місія хліба, але зараз хліб вже так не цінится як раніше.
Пройшло ще трохи часу, і собраттів на полці ставало все менше, а наші два хлібчика вже встигли здружитися.
Вони розмовляли про все що знали. Але настав час тепер і другому хлібу покинути магазин.
–Дайте будьласка чорний порізаний!–сказала боязка дівчинка із очима наче чорний хліб, який прощався із нашим хлібчиком, назавжди.
Другий, разом із дівчинкою покинув магазин, можливо вони ще побачуться, тільки вже в іншому житті.
Хлібчику не було ні сумно ні весело, він розумів, що рано чи пізно їх би всерівно розлучили. Він надіявся, що другому хлібу буде добре, і він виповне свою місію хліба.
Залишилось ще парочку хлібчиків, він розумів, скоро дійде черга і до нього.
В магазин зайшли ще двоє хлопчиків, один направився якраз до хлібчиків.
Хлібчик нарешті опинився в руках людини, тепер йому залишилось не багато.
Хлібчик нарешті побачив вулицю, проходячи дороги та стежки хлопці зупинитись біля дому одного з них.
Хлібчик чекав, що ж буде далі? – Думав він.
Хлібчик бачив як другий хлопчик ловив сачком мальків із фонтанчика і перекидував до басейну.
Хлібчику було трохи не пособі, тим, що він неможе піддержати розмову, хоть і розумів все що вони говорять.
Хлібчик опинився в руках другого хлопчика, щоб його власник теж спробував зловити мальків.
Він піймав чотерьох мальків і направився до басейну, випустив.
Хлібчик роздумував, – що ж буде далі? Він потрапить додому і його зїдять?
Можливо так буде краще, адже це його місія.
Бульк!
Хлібчик і не зрозумів що сталося, раптом він опенився в тому самому басейні де випустили мальків, одна із них, наблюдала як хліб плаває в воді.
По словам наш хлібчик зрозумів, що його випадково випустили із рук, так вийшло, нажаль, хліб тепер не будуть їсти.
Хлібчик промок, і дуже запанікував, адже як так? Мене ж мають зїсти! Чому так сталось?
Хлібчик хотів плакати, він хотів виповнити свою місію, а не пропасти зазря!
Хлібчик був сильно засмучений, він нехотів слухати що там говорять ті двоє, а його власник навідь не засмутився, він навідь не спробував його дістати.
Ось і мусорка, його викинули, просто як непотрібну річ. Невже це все життя? Невже все так закінчиттся? – Роздумував наш хлібчик.
Життя дуже не справидлива штука, спочатку хлібчик був таким потрібним, а тепер, його просто викинули.
Він заплакав, напевне, йому хотілось щоб хтось його з'їв.
Він побачив пса, так, він і про них встиг почути. Пес спокійно підійшов до нього, сумний, очі дивились повні надії, нарешті пес знайшов чим можна підкрипитись.
Хлібчик всеж міг виповнити місію допомігши цьому псу.
Я можу шкоштувати тебе? – запитав пес обнюхувавши хлібчика.
Так, можеш, я для цього і зроблений, щоб мною можна було підкрипитись, це моя місія!
Хлібчик нарешті перестав сумувати і приняв свою долю. Так і закінчилась історія про хлібчика.
Він виконав свою місію, тепер він на небі, де готується до переродження.
Бог послав хліб, щоб накормити, після закінчення місії, хліб перероджується і починає харчуватися хлібом, потім перероджується назад в хліб.
Таке трагічне і дивне життя у хліба, як бачете, навідь у хліба є своя місія, так що ви теж повинні найти свою!
Ніхто не має прожити зазря, в всіх нас є своя місія.