Глава 2. Марина. Нічний перекус від Шефа

Роман сидів за столом, уважно дивлячись у свій ноутбук. Я намагалася не заснути на цифрах презентації, коли тишу раптом порушив зрадливий звук — мій живіт голосно забурчав.

Роман підняв погляд і ледь помітно посміхнувся.

— Що ж, голодна програмістка — небезпечна програмістка, — пожартував він.

Я засоромлено відвела очі.

— Перепрошую...

— Ходімо. — Він несподівано підвівся. — Годувати тебе, поки не зʼїла мишку від компʼютера.

 Рома, як завжди, виглядав так, ніби тримає в руках весь світ і не збирається з кимось ділитися. Але коли він дістав з холодильника судок і розклав з нього на тарілки дві котлети і пюре з домашнім хлібом, то я здивувалась.

— Це що, котлети? — вирвалось у мене, і голос вийшов таким здивованим, що я сама себе не впізнала. Я зробила крок уперед, дивлячись на тарілку так, ніби це була не їжа, а щось на зразок коштовного каменю. — І не просто котлети, а ще й свіжоспечений хліб? Чекай… Не кажи, що ти сам це готував?

— Ні! З чого ти взяла? — буркнув він. — Це не я... Це... Еее... Це сестра моя, Марина, так, сестра!

Я примружилася і склала руки на грудях. Брехав. Очевидно і жалюгідно. Ну, хто б міг подумати, що такий самовпевнений ідеальний бос, моя ціль, так злякається зізнатися, що вміє готувати?

— Ага, Марина, — протягнула я, зробивши крок ближче до його столу. — То це твоя сестра посмажила котлети і спекла хліб спеціально для нашого нічного перекусу? Як мило з її боку! І... знаєш, якби я не знала, що ти досить педантичний щодо роботи, подумала б, що ти сам вправляєшся на кухні. Що далі? Фірмовий борщ від шефа?

Він лише зиркнув на мене, але цього було досить, щоб помітити ледь помітний рум’янець. Ого, зачепила!

— Якщо хочеш, можеш спробувати, вона готує, як Бог, — самовдоволено відповів він і підсунув до мене тарілку. — Але розігрій. Так буде смачніше.

О, тільки погляньте, який великодушний жест. Містер "Я-Був-Змушений-Розігрівати-Цю-Ідилію-В-Офісі" тепер грає в благодійника. Я взяла тарілку і з іронічною посмішкою оглянула її вміст.

— Справді? Ще й сервіс від "сестри" в комплекті? — я на мить затримала погляд на ньому, намагаючись зберегти серйозність. — Вона, мабуть, так любить тебе, що готова доставляти шедеври прямо до офісу.

Я рушила до мікрохвильовки, виставивши спину рівною і навіть трохи перебільшила впевненість у своїй ході.

— От тільки знаєш, щось у твоїй історії не клеїться, шефе, — додала, натиснувши кнопку і слухаючи гудіння техніки. — Твоя сестра, що живе з тобою? У вас там якийсь сестерсько-братерський комлекс?

Я повернулася до нього з хитро піднятою бровою, чекаючи чергової вигаданої відповіді.

— Ні, ееее… Вона прсото надто добра і інколи заносить мені їжу, — швидко сказав Рома. — Давай, пробуй, он мікрохвильовка пікнула!

Я відкрила мікрохвильовку й взяла тарілку, запах від якої миттєво заповнив кімнату. Мій шлунок невдоволено забурчав, зраджуючи спробам зберегти неприступний вигляд.

— Знаєш, Романе, твоя "сестра" — справжній талант, якщо це вона,  — я зробила паузу, уважно дивлячись йому в очі, але Роман лише хмикнув і сіів за стіл зі своєю тарілкою.

Я теж сіла за стіл, вмостившись навпроти нього, і взяла перший шматочок. Їжа виявилася не просто смачною — це був рівень шикарного ресторану.

— Це... — я підняла очі, вирішуючи, що сказати. — Точно від Марини? Бо, якщо ні, я серйозно вважаю, що ти проміняв свою справжню професію на фігню.

Я скептично подивилася на нього, сподіваючись, що хоча б щось у його реакції видасть правду…

— Просто замовкни і їж, у нас ще багато роботи…. — на цих словах він збирався почати їсти, аж раптом його телефон сповістив про повідомлення.

Він поглянув на екран і насупився, трохи стиснувши мобільний в руці. Треба було діяти швидко. Ніби випадково я  зачепила рукою край чашки, що стояла на столі, і вона впала на підлогу. Я швидко встала і вдала, що розгублено дивлюсь на чашку, а насправді мої очі миттєво пробіглись по екрану його телефону. 

"Плани міняються. Гамбіт покинув гру."

І над цим повідомленням — ім'я відправника: "П1".

Я застигла на мить, відчуваючи цікавість. Що це за повідомлення? Хто цей "П1"? Що за плани і Гамбіт?

Я підняла чашку і, не сказавши жодного слова, повернулася до нього. Виглядала я, мабуть, трохи збентежено, але в голові роїлися вже зовсім інші думки… Я маю про все дізнатися і зупинити його, поки не пізно…  

***

Є здогадки, хто Саша? І чим займається Роман насправді?