Глава 27

Вони, нарешті, дочекалися того про що їх так довго попереджали і чим їх лякали. Школи почали знімати запобіжники з учнів. Вітаю хаос. Ні не Школа Хаосу. Це просто став такий новий світовий порядок. Добре, хоч не всі одразу, ті запобіжники зняли. Скоріше за все, то була попередня домовленість між Школами.

Перших позбавили запобіжників вогневиків. Підпалені руки і ноги, то таке, воно і в звичайному житті буває. Але якщо підпалений не тільки той невдаха з якого зняли запобіжник, а і всі хто був пору?. І це теж вогневики з яких зняли запобіжники. І вони не згасають. При тому, що досвідчені вогневики всі вогневі плетива з них познімали. А все просто: вони примудрилися змінити властивості власної плоті і тепер спалахують. Втім на такі випадки першаків -цілителів не пускали. Тільки учнів цілителів не менше третього року навчання.

Як тільки навала вогневиків вщухла, пішли водяники. Вода в легенях, вода в голові, вода рівномірно просочилась у все тіло, і тепер учень набряк і збільшився чи не втричі. І це ще непогано. В таких випадках першаків-цілителів часто брали в поміч. А от коли привели ученицю, яка могла дихати водою, і зовсім не могла дихати повітрям... Довелося кликати місцевих лікарів. А потім і наставників-водяників. А бідна дівчинка весь цей час просиділа в акваріумі. Кіку запам’ятався жахливий випадок, коли в одного учня водяника повністю водяними стали очі. Він засліп і боявся розплющити повіки, бо був великий ризик, що вони витечуть повністю. Кіку про цей випадок кілька ночей підряд снилися жахіття. Поки він не побачив, ще якійсь жахливий випадок.

Повітряники... Їх якось викликали до вестибюлю лікарні, щоб допомогли з першою партією повітряників. Але у вестибюлі було порожньо.

- Ну і де вони?- Солохія озвучив питання яке виникло у всіх.

- Уявлення не маю,- відповіла Саріна,- може пішли кудись?

- Та куди вони підуть,- Міга був роздратований, його не пустили допомагати водянику, який відростив собі зябра, а легені відмовились дихати. Як тільки примудрився? А замість того відправили приймати повітряників.- Якщо їх сюди привели, то хай дякують, бо самі могли б не дійти.

- То де ж вони?- здається Солохію все дістало, як і всіх, А це тільки третя

Школа. Найцікавіше ще попереду.

- Вгору подивись,- Кік розглядав купу їх однолітків які поприлипали до стелі. А якщо врахувати що вестибюль був висотою в два поверхи, то висіли вони дуже високо.

- Просто чудово, а як їх дістати, в когось ідеї є?- це спитав Міга

- Ви самі спуститися можете?- це спитала Ладіна, яка тільки-но підійшла

- Могли б, то спустилися б,- почулося не дуже ввічливе згори

- Повторюю питання, як їх звідти дістати. Або як до них дістатися,- це продовжує Міга, незважаючи на неввічливість.

- А що ви таке наплели? Тобто намагалися наплести?- допитувався Кік

- Повітряне колесо,- відповіла вже дівчинка, набагато ввічливіше,- а вам хіба це якось допоможе?

- Кинути їм туди мотузку і притягнути на землю, і зачепити за щось важке,- вголос розмірковував Міга

- І як ти її докинеш? Занадто високо,- підключилася Саріна

- Ну може вони повітрям зі свого боку прихоплять?

- Е, ні,- заперечив Солохія,- спочатку розберемось з тим що з ними зараз. Не варто їм плести ще щось, бо заплутаємо так, що не розберемось.

- Може їм на палиці кінець мотузки підняти і хай хапають.- це вже Кік

- І де ти таку довгу палицю в лікарні знайдеш?- знов Міга

- А хто вас взагалі сюди привів?- запитала вгору Ладіна

- Викладачі, вони за іншою партією пішли.

- Тобто буде ще,- зробив висновок Солохія,- треба цих вже забирати, бо на стелі буде звалище

- Або почекати поки з’являться їхні викладачі і хай спускають всіх одразу. З вас плетива зняли вже?

- А ми не знаємо,- відповіла та сама дівчинка,- викладачі нічого не казали, просто пішли, може хочуть розібратися з всіма одразу.

- Або просто не знають що з вами робити,- напівголоса промовила Ладіна.- Кік, а це що? І навіщо? І де ти це взяв?

Діловитий Кік вже тягнув драбину і швабру.

- У прибиральників. Все дуже просто,- пояснив Кік,- розкладаємо драбину, прив’язуємо до швабри мотузку і піднімаємо вгору, вони ту мотузку хапають і ми їх спускаємо.

- Якесь божевілля,- пробурмотів Солохія.

- Це ти у Краукха не був коли той погодника приймав. А це таке собі. Щось середненьке.

- Довжини не вистачить Кік,- зауважила Ладіна,- ну швабри і драбини.

- Ну як не вистачить, то пошукаємо ще якісь палиці і подовжимо. Давайте розкладати.

Але драбина виявилась дуже високою і Кік чудово дістав до повітряників шваброю з прив’язаною на неї мотузкою.

- Хапайте.

Найближчий хлопчик в блакитній уніформі схопився за швабру, але та почала летіти в гору, піднімаючи за собою Кіка. Солохія вхопив його за ногу. Втім і Солохія почав підніматися. Але вже повільніше. Солохію прихопили всі інші, і тільки тоді підняття вгору зупинилося.

- Непогано ти вагу втратив,- зауважила Саріна,- Кік тягни його.

- А що його тягнути, як зафіксувати на землі нема чим.

- До дверної ручки прив’яжемо. Тягни.

Перший повітряник опинився на землі. Ну ближче до землі, бо ноги злітали вгору, як і все тіло, і торкнутися підлоги не виходило.

- От мені цікаво, а чи є в лікарні якесь приладдя для таких випадків,- поцікавилась Ладіна.- може лікарів покличемо?

Ідея хороша, але лікарі всі зайняті на якихось термінових викликах, і як не крути їхні пацієнти можуть і почекати. Кік витягнув із кишені блокнот і почав виписувати все що він знає про такі випадки. Ну має знати з тих дурнуватих гіпнотичних лекцій. Саріна ту думку оцінила і також почала щось виписувати. Міга знизав плечима і пішов шукати по лікарні щось важке, до чого можна прив’язати повітряників, коли вони їх спустять. Результатом його пошуків стала величезна порожня діжка. Як її наповнити водою, то вона стане дуже важко. Втім коли він притягнув її Саріна і Кік вже кудись пішли, нічого не пояснюючи. Ладіна і Солохія знизили плечима і пішли шукати водяників, які можуть з цим допомогти, або відра, щоб притягти воду самим. Як вже вийде. Дорослих водяників вони не знайшли, але кілька учнів водяників погодились допомогти, і загальними зусиллями наповнили ту діжку більш ніж наполовину. І запевнили, що вона точно важча за десять учнів. Тут і з’явилися Кік з Саріною. Кік штовхав маленьке дерево в діжці, Саріна йшла за ним розсипаючи маленкими жменьками землю.