7.1 Від давньоанглійської до сучасної: основні етапи

Англійська мова має багату історію, яка охоплює понад півтори тисячі років. Її розвиток можна розділити на кілька основних періодів: давньоанглійський, середньоанглійський, ранньоновоанглійський і сучасний. Кожен з них відображає значні зміни у фонетиці, граматиці, лексиці та структурі мови, що виникали під впливом політичних, культурних та соціальних подій.

Давньоанглійський період (V–XI століття)

Цей період почався з прибуття германських племен (англів, саксів і ютів) на територію сучасної Англії у V столітті. Їхня мова стала основою для англійської. Давньоанглійська мова мала такі особливості:

Граматика: була синтетичною, тобто слова змінювалися за допомогою відмінків, родів і чисел. Наприклад, іменники мали чотири відмінки (називний, родовий, давальний, знахідний).

Лексика: значна частина слів була германського походження, але латинські та скандинавські запозичення вже почали з’являтися.

Письмо: використовувалася рунична система письма, яка згодом замінилася латинським алфавітом після прийняття християнства у VII столітті.

Наприклад, текст із поеми "Беовульф" (давньоанглійський епос) ілюструє складну структуру мови:

> Hwæt! Wē Gār-Dena in geārdagum...
(«Слухайте! Ми, списи данів, у давні часи...»)

Середньоанглійський період (XI–XV століття)

Цей період почався після нормандського завоювання Англії у 1066 році. Влада норманів принесла сильний вплив французької мови та культури.

Зміни у фонетиці: відбулася значна спрощеність граматичної системи. Відмінки зникли, і мова стала аналітичною.

Лексика: багато французьких слів увійшло до англійської, особливо у сферах права, адміністрації, мистецтва та кулінарії (наприклад, court – суд, beef – яловичина, art – мистецтво).

Література: ключовою постаттю став Джеффрі Чосер, автор "Кентерберійських оповідань", написаних середньоанглійською мовою.

Приклад середньоанглійського тексту:

> Whan that Aprille with his shoures soote...
(«Коли квітень своїми солодкими зливами...»)

Ранньоновоанглійський період (XV–XVII століття)

Це час Ренесансу та великих змін в англійській мові.

Великий зсув голосних: значна фонетична перебудова, під час якої довгі голосні змінили свою артикуляцію. Наприклад, слово "bite" вимовлялося як [biːtə], а стало [baɪt].

Друкарство: винахід друкарства сприяв стандартизації правопису та граматики.

Література: з’являються твори Шекспіра, які закріпили багато сучасних виразів та слів у мові.

Лексика: додалося багато латинських і грецьких слів через наукові та культурні досягнення (science, philosophy, library).

Сучасна англійська мова (XVIII століття – сьогодення)

Сучасна англійська мова почала формуватися з кінця XVII століття і залишається динамічною системою.

Стандартизація: укладання словників, таких як "A Dictionary of the English Language" Семюеля Джонсона (1755), допомогло встановити норми правопису та значення слів.

Граматика: майже повністю аналітична, з мінімумом змін у формах слів.

Глобалізація: через Британську імперію англійська стала міжнародною мовою. Сьогодні вона має багато варіантів, зокрема американську, британську, австралійську та інші.

Висновок

Англійська мова пройшла довгий шлях від складної синтетичної структури до сучасної аналітичної системи, збагачуючись запозиченнями та адаптуючись до нових культурних і наукових викликів. Її історія – це приклад того, як мова може змінюватися разом із суспільством, залишаючись засобом спілкування для мільярдів людей у всьому світі.