Цікава історія №006. Сем вирішив, що поплавок — це нова іграшка

Цікава історія №006.
«Сем вирішив, що поплавок — це нова іграшка»
Кажуть, що риболовля — це найкращий спосіб відпочити. Саме так я подумала одного теплого ранку й вирішила провести світанок біля річки. Зібрала вудку, коробку з приманками, термос із гарячим чаєм… І, звичайно ж, Сем одразу зрозумів, що без нього ніхто нікуди не поїде.
Щойно ми приїхали до води, Сем почав дуже серйозно оглядати берег. Він обнюхав відерце, перевірив рюкзак, зазирнув у коробку з приманками й так важливо походжав навколо, ніби був головним інспектором риболовлі.
Я насадила наживку, зробила перший закид і сіла чекати. Над водою тихо стелився ранковий туман, співали пташки, а поплавок ледь погойдувався на хвилях.
Та найбільше за ним стежила не я… а Сем.
Він ліг просто біля берега й не зводив очей із маленького червоно-білого поплавка. Його вуха рухалися за кожним коливанням води, а хвіст нервово сіпався. Здавалося, він ось-ось вирішить, що це нова котяча іграшка.
І справді…
Поплавок раптом трохи занурився.
— Клює! — вигукнула я.
У ту ж мить Сем підскочив і стрілою помчав до води. Він уже майже стрибнув ловити «дивний червоний м'ячик», але вчасно зупинився біля самого берега й лише уважно дивився, як я почала витягувати вудку.
Вудилище красиво зігнулося дугою.
На гачку билася велика рибка.
Вода розліталася бризками, а Сем бігав уздовж берега так схвильовано, ніби саме він допомагав мені її витягувати.
Коли рибка опинилася на березі, Сем обережно підійшов, сів поруч і дуже серйозно понюхав улов.
Потім підняв на мене погляд, ніби хотів сказати:
— Так… тепер я розумію, навіщо ми сюди приїхали.
Ми ще довго сиділи біля води. Я наливала гарячий чай із термоса, а Сем ліниво лежав поруч, уважно спостерігаючи за качками, метеликами й сонячними відблисками на хвилях.
Коли сонце піднялося вище, ми сіли на дерев'яному пірсі. Вудка лежала поруч, річка стала зовсім спокійною, а легкий ранковий туман повільно розчинявся в золотому світлі.
У той момент я зрозуміла: іноді найбільший улов — це не риба.
Найцінніше — це тихий світанок, теплі промені сонця, муркотіння Сема поруч і спогади, які ще довго зігрівають серце.