Розділ 3. Богдан

Незважаючи на злісне шипіння за спиною, доплив нарешті до бортика і, повернувшись до дівчини, охопив її за талію, намагаючись підсадити.

– Ти куди руки тягнеш, збоченцю! – заверещала мені у вухо.

– Та не кричи! Я зараз трохи тебе підніму, а ти чіпляйся і повзи нагору, ти ж вилізти хочеш, чи може ще поплавати? Я вже якось і звик...

– Гаразд! Тільки не мацай!

– Аякже.

Вийшло в нас разу з третього і, чесно кажучи, я мимохіть подумав, що мені варто було б переглянути свої смаки... не така вже в неї худорлява дупа, особливо, коли окрім цієї самої дупи нічого не бачиш.

Підтягнувшись на руках й закинувши ногу на бортик, швидко виліз і сам.

Так ми й застигли одне навпроти одного.

На траву стікала вода, по саду гуляв легкий вітерець, з вікон будівлі доносились звуки музики. Чорнява охопила себе руками і злегка затремтіла. Одяг обліпив її так, що залишав дуже мало простору для фантазії і я відчув... ні, не збудження, я б радше назвав це вогнем, що повільно розтікався по венах.

Що за маячня?!

– Скільки тобі років? – запитав для чогось.

– А ти що, співробітник паспортного сервісу?

– Чому б тобі просто не відповісти на питання?

– Чому б тобі просто знову не стрибнути в цей ставок, але вже назавжди?

– У мене для тебе пропозиція є.

– Яка? Суповий набір свій запропонувати вирішив? Так мене довбодятли не цікавлять.

– Ну ти і язиката! – я провів рукою вздовж чола, струшуючи краплини води й зачісуючи вологе волосся назад. – Всього лише хочу знати, чи ти вже повнолітня, двадцять один тобі є?

– Ще скажи, що на острів мене запросити хочеш.

– Який ще острів? – вигнув брови.

– Епштейна! Тільки йому, навпаки, неповнолітні потрібні були! Я клянуся, якщо ти зараз же не звалиш в канаву, я почну кричати. Я тебе прославлю, та я прямо зараз тебе зніму... – рука чорнявої ковзнула до рюкзака на спині й вона, відступивши на два кроки, витягнула з нього телефон, потицяла пальцем в екран і лице її набуло розгублено-похмурого виразу. – От зараза! – скрикнула вона. – Вся мокра, воняю, так ще й телефон здох! Ти що, проклятий на вічне невезіння та ще й заразний до того ж?!

– Я тобі новий куплю, – вимовив спокійно.

– Щ-о-о-о-о?! – зелені очі зробилися величезними.

– Я куплю тобі новий телефон. Ба більше, заплачу зверху.

– Я з тобою спати не буду, псих недороблений!

– Я такого і не пропонував, мене цікавлять дупи побільше твоєї, взагалі тебе не торкатимуся, ну майже, хіба що за руку потримати.

– Ні, точно навіжений!

– Ти ж тут вчишся? Ти хто, циркачка?

– Ага, фокуси показую!

– Ну, мені того й треба. Піди зі мною на одну вечерю.

– А чому одразу не на вечірку до Підіді?

– Та біда тобі до того Підіді. Все буде благородно і невинно. Я хочу, щоб ти пішла зі мною на вечерю до моїх батьків, ну... можливо там будуть ще і їхні друзі.

– А-а-а-а! Я тепер вкурилась, у вас в сім’ї всі без даху? Може ви ці, як їх, свінгери?

– Нормальні ми, чесне слово, можу перехреститися, я на Пасху в церкву ходжу, трохи віруючий. Яйця свячу.

– Воно і видно.

– Та нічого тобі не видно, я одягнений.

– От таким і залишайся, і краще подалі від мене!

– Моя пропозиція наступна, ти, отака, як ти є, можеш поводитись ще гірше, не знаю, можливо, ти ще й актриса хороша, на додачу до циркачки... словом, піди зі мною на вечерю і всіх там до смерті налякай своєю поведінкою. Можеш навіть їсти руками і плювати в тарілку. А! І ще... надінь щось таке само кричуще, як те, що на тобі зараз, буде ідеально. Обіцяю, що якщо відпрацюєш на всі сто – куплю тобі новий телефон, та що там, айфон останньої моделі і грошей дам.

Я трохи помовчав, але дівчина лишень недовірливо зіщулилась, тож я продовжив:

 – Тисячу.

– Тисячу чого?

– Доларів, чого ж ще. Отримаєш штуку баксів, якщо побудеш один вечір моєю жахливою дівчиною. Все, більше нічого не треба. Можу тобі розписку написати, якщо не віриш.

– Ти точно ненормальний, – отетеріло видихнула чорнява.

– Нормальний, просто хочу, щоб тема з весіллям і дітьми пішла у небуття, принаймні на якийсь час.

– А що, у чоловіків теж таке питають? Я думала вам все одно коли, хоч в сімдесят...

– Це ти в Тік-Току відео про гендерну нерівність подивилася чи як? У чоловіків є всі ті самі проблеми, що й у інших ссавців.

– Ще скажи, що ви дітей народжуєте!

– Ні, але нормальний чоловік повинен зробити так, щоб жінці цих дітей йому хотілося народжувати й це не наша тема. Погоджуйся.

Я втупився в зелені очі, чомусь шалено бажаючи, щоб вона відповіла “так”. Попри мокрий костюм, сморід від тканини, остаточно зіпсовану зустріч з інвесторами, (хоча тут можна було ще встигнути) я майже фізично жадав, щоб вона погодилась.

– Я не буду нічого подібного робити, – нарешті вимовила, заперечно хитнувши головою.

– Чому? Це так складно, чи ти все ж таки циркачка так собі... або ж актриса другосортна?

– Та сам ти...! Маніяк другосортний! Яйцетруси порівняно з тобою – святі!

– Хто-хто?!

– Ті, що в парку яйця в лице дівчатам тицяють!

– Далися тобі мої яйця, обіцяю, ти їх не побачиш, навіть якщо закортить. Тобі що, гроші не потрібні? За тисячу баксів можна губи собі надути чи що ще там... о, точно, дупу! Хоча... дупа дорожче...

Зелені вири сповнились вбивчої люті і я вже подумав, що ця кішка дика, зараз вчепиться мені в обличчя, одначе, гордо скинувши підборіддя, вона підняла руку і показала мені всім відомий жест. Середній палець.

– Фак ю, біч, смокчи електропіч!

Змахнувши мокрим волоссям так сильно, що воно гучно ляснуло по її худорлявій дупі, дівчина швидко покрокувала геть.

Я дивився їй услід, не дуже розуміючи, що саме відчуваю.

Хотілося наздогнати... І... що?

Ну, що далі?

Я ж не шантажист і не остання скотина.