Розділ І

  Єдине що я чула коли бігла це власне биття серця. Тримаючи руку брата я не могла думати більше ні про що ніж про сестру яку ми покинули. Я зупинилася і оглянулася назад на палац від не здригнулася, як робила це багато разів коли була всередині і навіть не думала що втечу і промовила. 

- Ми не можемо так просто це залишити.- сказала я і поглянула на Джейка.Він мовчав і ніби не знав що сказати. І я не могла знати чи він справді не знає що казати або просто боїться правди. - І що ж ти пропонуєш робити? - категорично відмовляючись зустрічати мій погляд, - Ми ледве втекли і ти хочеш повернутися? - сказав Джейк трохи тремтячим голос, напевно від того як швидко ми бігли.

  Нарешті глянувши на мене помітила в його очах біль, образу. Я підійшла до нього і обійняла. Він здивувався і хвилину просто стояв і дивився на мою голову але потім я відчула його руки і на моїх губах полегшено потягнулася посмішка. 

-Ми впораємося, і врятуємо її - не злякавшись всієї серйозності в моєму голосі продовжила. - Чого б це нам не коштувало.

  Вирішили піти до лісу бо там, як сказав Джейк менше небезпеки. Знайшли тихе місце і розвели вогонь і брат пішов по щось що можна було кинути до рота, а я тим часом розводила вогонь і кидала погляд на нічне небо і сподівалася що завтра ми щось придумаємо. 

  Тим часом поки мої ноги рушали вглиб лісу, я думав про те що сталося з нами за цей жахливий але в якомусь місці щасливому дні. Як ми ще зранку були в карцері, а вже зараз я стою в темному лісі і мені зовсім не страшно, хоча від думки щоб повернутися назад стало дибки. Знайшовши кущ ягід і декілька грибів, щоб перекусити. 
  Почав повертатися коли не був задоволеним тим що знайшов.

  Вже добре розвівши вогонь чекала на повернення брата, і дочекалася і була не здивована бачити що він приніс більше ніж міг донести на руках. Поївши смаженими грибами і перекусивши на додачу грибами повлягалися на свіжу прохолодну траву.

  Побачивши як Джейк закрив було очі, і почала уявляти що ж могло йому снитися.Мабуть як ми сьогодні втекли або ж можливо, я в це вірила більше. Сестра. Наша люба маленька сестричка, яка залишилася там зовсім одна. Чи либонь наша домівка, батьки які завжди були раді коли ми поверталися з міста. Завжди приносили щось цікаве, і лише заради того щоб побачити посмішку Еліс. І з цими думками я також поринула у сон.