40.

Отямилась Надійка від болю. Не одразу зрозуміла навіть, де болить. Доторкнулась до обличчя – все перев’язане. Рахуючи й очі… Тож не довідаєшся навіть, день на дворі чи ніч.  Щоб подолати тягучий, липкий біль, дівчина намагалась думати про майбутнє. Про своє тріумфальне повернення… Вона ще буде зіркою дискотек… І вони всі пожалкують…

На жаль, від тих думок в уяві постійно спливали «вони» - Артем, Сем, Петро. Ними й обмежувався куций Надійчин досвід. Тепер уява поставила їх усіх на одну дошку, додаючи тим болю душевного до тілесного. У скронях билась, пульсуючи, нав’язлива думка: «усі вони такі». Не варті вони того, щоб за ними упадати… Навіщо їй таке щастя?! Чи сама не проживе? Вештатись по нічних клубах і приватних тусах заради них?! Ну… хіба щоб помститись…

Надійка відчула, як їй дали знеболювальне, і провалилась у пітьму, де нема ні кохання, ні страждань…

-Добре спиш! – знайомий іронічний голос вивів Надійку із забуття. Насилу продравши очі вона довго й старанно кліпала, аж поки білі плями й кола розступились, пропустивши на перший план синій обвислий ніс із парою заклопотаних очей по боках.

-Мовчи! – перервав той самий голос Надійчину спробу заговорити.  – Знаю, жінкам то мука, але мусиш помовчати. Все пройшло добре, за планом. Полежиш у нас ще днів зо два, а тоді вже додому пущу, тільки на перев’язки приходитимеш.

У гуртожитку Надійку ніхто не чекав. Тетяна Іванівна взяла відпустку, студентки відпочивали вдома, душі живої не зустрінеш… Втім, Надійка тому тільки раділа. З лікарні вона повернулась із величезною пов’язкою поверх обличчя, що залишала лише підборіддя, щоб їсти, і щілини для очей. У такому вигляді й на вулицю страшно… Надійка таки мусила ходити на перев’язки, дорогою лякаючи людей. Заодно заходила  й до магазину, намагаючись купити щось готове, бо куховарити не було сил. Добре, що ніхто не бачить її такою – слабкою, немічною, - думала Надійка, роздивляючись власну перемотану голову у дзеркалі і безуспішно намагаючись уявити, що побачить, коли цю марлю врешті знімуть. Бо на екрані що завгодно намалювати можна…