Глава 14

На цьому учитель закінчив свій урок, Сергій вийшов із аудиторії і став іти по довгому коридору у пошуках виходу, роздивляючись таблички на дверях аудиторій. Він зупинився прочитавши напис на дверях «релігія» зайшовши в зал,присів за парту, учитель говорив: «Бог уособлює в собі мудрість, а мудрість рівна закономірностям яким відповідають предмети. У більш ранніх віках було багато богів, кожен із яких уособлював в собі мудрість в окремій галузі, бог любові – любовю, бог війни – війну і інші. Із часом стало ясно що все у світі пов’язане між собою. Тоді відказавшись від вищої мудрості окремих богів, які мудрі в окремих галузях, більшість людей стала взивати до мудрості єдиної, до одного Бога. Тепер Бог був один, він створив небо, створив землю, створив усю природу включаючи людину усе  це працює відповідно його закономірностям.

 Дальше розкривається тема гріха, вчинків несумісних із мудрістю. Людина зїдає яблуко від чого збувається застереження і вона починає ділити речі на добро і зло. Враховуючи те що до цього вона жила правильно і насичено, можливо вона відчувала біль коли добувала собі їжу, або займалась іншими справами, у неї не було душевних переживань із цього приводу. Розділивши речі на добро і зло тут відторгається природа речей а із нею сама божа мудрість, із якою вони створені. І якщо завчасно неправильно розставлені акценти добра і зла появляється духовне не сприйняття окремих вчинків до яких помилково могли попасти речі необхідні нам по своїй природі щоб продовжити життя. Із часом таких вказівок ставало все більше і більше, і в намаганні мудро прожити людина не розтолкувавши і не зрозумівши сутті даних вказівок, починала їх виконувати буквально, без вникання в суть даної ідеї.

Роз’яснення Божої мудрості – закономірностей приходить разом з Ісусом Христом.  Найціннішою на землі для людини є її власна душа – внутрішній світ людини, яку і варто збагачувати, багата душа це душа найближча до Бога, тобто душа яка живе за Божою мудрістю. Речі які уособлюють життєву мудрість, це любов до Бога усім серцем усією душею і усім єством своїм, тобто бажати знати яким Бог створив цей світ і побачити його красу, і любов до ближнього як до самого себе, тобто не шукати в ньому свого покровителя, не намагатись самому ним керувати, а бачити його як людину  індивідуальність. Коли збагатити свою душу, і зрозуміти мудрість Божу, тоді відкривається життя вічне, яке наступить після кінця світу».