Глава 6

«Так, загнув він собі трохи ,- промовив про себе Сергій,- ладно що тут треба робити? Зареєструватися, вести свій емеїл, добре підпишусь «Сергій» , водим пароль, адрес електронної пошти і увійти.

 Вітаю Сергій, далекий шлях привів тебе сюди та ноги не знають втоми якщо ідуть до щастя, а очі бачать щастя, і кажуть ногам іди, і йдуть ноги туди куди їм кажуть очі, но мудрі очі бачать багато і не ганяють ноги попусту бо прийде час і ноги не захочуть чути те що кажуть їм очі. Зроби свої очі мудрими, щоб  сміливо слухались ноги їх, і легкими були ноги по їхній волі. Не лишу я тебе і без питання.

 Питання: це твої очі ведуть твої ноги ? Сергій задумався. Очі бачать, ноги ідуть, що я зараз роблю?, я сиджу, ні це не те, треба думати глибше як я живу? Сергій задумався, його думки пішли в минуле, потім він думав про майбутнє, багато думав, згадав останню дівчину з якою в нього знов нічого не вийшло. Лице стало сумним, він подивився на питання «це твої очі ведуть твої ноги?», він написав так, і нажав кнопку ентер. 

Відкрилась інша сторінка. Чесність. Чи чесний ти з собою?, чи кажеш правду ти собі? Не спіши говорити, подумай. Сергій про себе: «Які дурні питання, чесний ,а який іще». Колись я слухався тих хто народив мене, та з часом надто важка ноша стала ця мені, мій розум вже не бачив дороги до щастя, не мав я проводирів які би знали ці дороги, вони ж казали що і їх хтось вчив, і тих хто їх учив учились також і мали вчителів, я їх спитав: «Чи не змінились ви? і чи не важко вам нести той хлам що несли ваші вчителі?, давай зупинимся і перебирем свої багатства. Світ змінився і став добрішим в чомусь, а в чомусь злішим». Вони мені сказали: «От ми й несем свої багатства щоб виграти у нього бій, і мати славу переможця, та не здобуваємо ми цієї слави, бо стоптані стежки якими ми ідемо, і перебиті всі прийоми якими ми сражаємся, ми вже старі щоб щось міняти, тому ідем по колу. А ти послухай нас мандрівників вже знаючих бери свій приготовлений рюкзак і вирушай із нами в подорож». Молодик узяв рюкзак та був він умний не по літам, і не міг він побачити суті своєї в подорожі цій і буйне серце не знало спокою, важким був груз і він відстав від них. І престав вчитись він у них, тепер він вчився від природи, вся мужність його йому стала потрібна, вся твердість рішень, і вміння думати і приймати рішення не дали йому загинути, пройшов час і він зустрів своїх знайомих вже іншою людиною, і довго впізнавали вони його, бо не було у нього подібного їхньому грузу, у нього був свій рюкзак. Вони милувались ним і розпитавши про його шляхи хотіли йти за ним, но він спинив їх, сказавши ваш рюкзак не підходить до мого походу, треба його міняти, природа там де я бував прекрасна і не потерпить не поваги до себе зберіть рюкзак із тим що маю я, і можна буде побачити красу, і викиньте теперішні свої скарби вони вам там стануть не потрібні. Та не змогли вони викинути свої скарби, а нові підняти не осилили, і знов пішли на старі стежки разом із своєю печалю, аж поки дорога не забере усі їхні сили.

Сергій задумався, він подивився на речі які були в його кімнаті, на ті якими він часто користується і на ті які просто стоять без діла, ні колись він ними користувався, і тепер коли він бере їх у руки він згадував те колись і не хватало мужності позбутись цього можливого задоволення, хоча моє життя є дуже нудним, робота, дім, робота, робота вже приїлась і перетворилась на тяготінь, дім не радує, усе у цьому дом - ,він говорив собі, -я вже перепробував. Треба кудись іти, що взяти з собою, з собою, я візьму те чим володію зараз я, і нове поєднання для нових цілей відкрию нову цінність цих речей. Він подивився на сторінку сайту, в якому читав попередній текст, і нажав клавішу «далі».

 Шляхи бувають різні, ще колись пройдені дороги зараз стали магістралі, і мають ім’я того хто проклав їх, твоя ж бо стежка буде незручною для тих хто піде вслід по ній за тобою, по ній підуть більш вільні люди і може навіть не замітять що йдуть вони по тій дорозі, бо ще багато нового відкриють вони свого із того шляху, побачать те що ти не бачив, і правда буде їхня, і плід новий на твоїй стежці буде їхнім, лиши багатства їм, немає радості із шляху якщо не знайдено свого скарбу. Про що ж говорю я?, який такий скарб?. І що є скарбом? Найти його захоче кожен, природа в них така, іти в місця незнані досі іншими, щоб там найти свій спокій, і свою славу щоб вже не я питався у тебе, а ти питався в мене, і більш не було би нікого хто міг тобі про це сказати. Ти був би там царем першопрохідцем який відкрив цю землю, мій ученик приніс  туди ще своїх знань і укріпив фундамент, і кожен хто знає тебе через інші справи, із часом узнає тебе і в цій справі, і будуть твоя слава в цьому вища слави інших, перед цим знаних їм, бо ти перший кого вони знають із цієї землі для них ти і є та земля.