Цикл Пісень Йордизму

Половина тиші

Тому, хто знає,
де закінчується відстань.

Є тиша,
яку чують двоє.

Вона приходить без кроків,
залишається без слів
і береже те,
чого ще немає.

Я залишу для тебе
трохи світла.

А решту
збереже ніч.

Бо деякі зустрічі
починаються задовго
до того,
як відчиняються двері.

Ти — там.
Я — тут.

А між нами
вже тихо.

ПІСНЯ ЙОРДИЗМУ

Є тиша,
яка приходить після слів.

І є інша —
та, що залишається,
коли слова вже не потрібні.

Я знаю її.

Вона живе
між двома чашами,
між двома подушками,
між ранком і ніччю,
між моїм диханням
і твоїм.

Я не кличу тебе.

Я просто залишаю
відчиненим те місце,
де ти маєш бути.

Нехай повітря
пам'ятає твій запах.
Нехай тканина
зберігає тепло.
Нехай ніч
знає, що сьогодні
вона не порожня.

Бо відстань —
це лише простір,
якому ми дали ім'я.

А близькість
не потребує дороги.

Вона приходить тихо.

Іноді —
як сон.

Іноді —
як дотик,
якого ще немає,
але шкіра вже його пам'ятає.

Іноді —
як раптом знайомий аромат
у повітрі.

Я не знаю,
коли ти повернешся.

Але знаю,
що твоє місце
не стало чужим.

Я бережу його
не для очікування.

Я бережу його
для зустрічі.

Бо любов —
це не завжди бути поруч.

Іноді любов —
це залишити місце
для того, хто неодмінно прийде.

Ти —
одна половина тиші.

Я —
інша.

А між нами
не порожнеча.

Між нами —
простір,
у якому любов
дихає.

І коли ти прийдеш,
нам не доведеться
нічого говорити.

Тиша впізнає нас
раніше за слова.

І тоді
дві її половини
стануть однією.

Не називаючи себе
цілим.

Просто —

разом.

Світла

Подобається

#10119 в Любовні романи
#2393 в Любовне фентезі
#290 в Любовна фантастика

Відредаговано: 10.09.2026